Глава 2

ГЛАВА 2

Настрій дещо піднявся, коли ми врешті-решт з пакетами вийшли з крамниці та завернули до невеличкої кав’ярні. Там, за філіжанкою чаю та легким перекусом я змогла хоч трохи оговтатися від пережитого випробування. Марібет же була все такою ж активною і тріщала без упину.

Але якщо я вважала, що на сьогодні з тортурами покінчено, то сильно помилялася. Після короткого перепочинку ми вирушили до інших крамниць: взуттєвої, спідньої білизни, прикрас і косметики. Як заявила Марібет, для створення повноцінного образу однієї лише сукні недостатньо.

Тож коли ми повернулися додому, до виходу в світ було всього дві години. Причому без контролю процес мого одягання ця невгамовна не залишила. Тож чепурилися перед відвідуванням театру ми також разом. І моєму вигляду Марібет приділила, мабуть, ще більше уваги, ніж своєму власному.

Сама вона мала, на мій погляд, просто чарівний вигляд у ніжно-блакитній сукні і чудово підібраних прикрасах до неї. Нехай з напівдорогоцінного каміння, але виглядали вони дуже ефектно. Світло-русяве волосся, завите в локони і прикрашене шпильками з лазуритів, в художньому безладі розкинулося по плечах. Колір сукні та аксесуарів прекрасно відтіняв блакитні очі, які завдяки вміло нанесеному макіяжу набули ще більшої виразності.

Утім, коли я поглянула на себе саму, то на якийсь час втратила дар мови. Тим паче що Марібет до останнього не дозволяла побачити результат її праці.

У ступорі витріщаючись на власне відображення, я мимоволі згадувала те, що спостерігала в дзеркалі всього кілька місяців тому, і зовсім себе не впізнавала.

Ефектна смарагдово-зелена сукня з темно-рубіновими вставками по ліфу, подолу та рукавах, сиділа наче на мене шита. А завдяки корсажу втягнула талію настільки, що навіть незначних дефектів фігури не було помітно. Груди при цьому особливо підкреслювалися і мали спокусливий, але не вульгарний вигляд завдяки кольє з великими зеленими каменями. Звичайна біжутерія, але непогано зроблена. Сережки з таких самих каменів звисали з вух, кидаючи відблиски на смагляву шкіру. Очі, і раніше виразні, зараз просто-таки вражали. Підведені олівцем і ще більше підкреслені, нагадували справжнісінькі смарагди. Губи з нанесеною на них червоною помадою довершували образ. Щодо волосся, то воно, бідолашне, нарешті отримало більше уваги, ніж я все життя йому приділяла. Спереду призібране шпильками, ззаду опускалося блискучим водоспадом до талії.

Переді мною в дзеркалі відображалася саме така ельфійка, якою я потайки завжди мріяла стати! Вишукана красуня, до зовнішності якої неможливо причепитися за всього бажання. Марібет, горда справою своїх рук, посміхалася на весь рот.

– Габріель буде вражений! – вигукнула вона, повертаючи мене з небес на землю.

Обличчя красуні в дзеркалі трохи перекосилося, як завжди, відобразивши емоції і порушивши ефект ідеальності.

Та і коли Марібет змусила мене пройтися кімнатою, звикаючи до нових туфельок на невеличких підборах, я зрозуміла, що до ідеалу точно далеко. Вона навіть захрипла, намагаючись вбити в мою голову, як я маю триматися.

Я щиро намагалася зробити все, як слід. Але руки та ноги немов жили власним життям, не бажаючи підкорятися. Хода виходила далекою від жіночної. То я занадто поспішала. То навпаки, пленталася наче сонна муха і плуталася, не знаючи, куди подіти руки, через що все набувало комічного ефекту.

Бідолашна Марібет навіть змокла, поки домоглася хоч якогось прогресу. Хоча щось мені підказувало, що тільки-но я опинюся на людях, як через збентеження і розгубленість усі зусилля подруги виявляться марними. Але нічого не залишалося, як змиритися і витримати це випробування до кінця. Відмовитися іти до театру після всіх старань Марібет було б з мого боку справжнім плювком в обличчя. 

Коли пролунав стукіт у двері, я відчула ще більше хвилювання. Настала вирішальна мить! Доведеться показатися на людях і подивитися на їхню реакцію.

Відчиняти пішла Марібет, для більшого ефекту наказавши мені поки що сховатися в спальні.

Я почула голоси Кая і Габріеля, що пролунали у вітальні. З затамованою надією чекала ще одного – найважливішого для мене. Нехай і знала, що Вейд на цей захід іти не збирався. Але так хотілося постати саме перед ним у новому вигляді й поглянути на реакцію! Раптом це змусило б його поглянути на мене інакше? Не тільки як на напарника, а і як на привабливу дівчину.

Мрії-мрії...

Я важко зітхнула, почувши заклик Марібет:

– Леноро, ну чого ти там застрягла? Тільки на тебе й чекаємо!

Я мимоволі посміхнулася. Настільки театрально це виглядало після того, як вона сама мене випхала до спальні.

Востаннє окинувши поглядом своє відображення в дзеркалі, я постаралася набути якомога величнішого вигляду і вийшла на загальний огляд.

Ефект перевершив усі очікування! Кай, який до цього щось жваво говорив, завмер з відкритим ротом. Габріель у здивуванні округлив очі.

Боячись усе зіпсувати, я не наважилася крокувати далі. Так і стояла на порозі. Марібет же буквально розпирало від гордості. Адже мій нинішній образ передусім її заслуга.

Нарешті, чоловіки оговталися від замішання. Кай підскочив до мене першим, що загалом не дивно – він завжди був живчиком.