Глава 1

ЕЛЬФІЙКИ БУВАЮТЬ РІЗНІ

КНИГА 2. ЕЛЬФІЙКА ТА ЕПІДЕМІЯ БОЖЕВІЛЛЯ

ГЛАВА 1

Ніжитися у м’якому ліжку в той час, як на годиннику вже десята ранку, було донезмоги приємно. Особливо після того, як кілька тижнів працювала в настільки напруженому ритмі, що не знаю, як узагалі це витримала! Напарник наче навмисно вичавлював з мене всі соки і випробовував на міцність.

Скільки разів хотілося послати його до біса! Але з чистої впертості я продовжувала терпіти всі ці знущання. Не дочекається того, щоб я благала про милосердя!

Але сили мої вже на денці – це без сумніву! Якби Марібет не випросила для мене у Вейда законний вихідний, я б, зрештою, впала як загнаний кінь.

І чого він так лютує, взагалі незрозуміло! Чи насправді поставив собі за мету зробити з мене ідеального дізнавача і напарника?

Я страдницьки зітхнула, згадуючи останні тижні свого перебування в Барміні. У Департамент Правопорядку ми з Вейдом приходили не о дев’ятій ранку, як інші співробітники, а о восьмій. Цю зайву годину проводили в тренувальному залі, що розташований поруч зі збройовою Кадера.

Там напарник нещадно мене ганяв. Причому не лише фізично. Також змушував розвивати мій ментальний дар і вправлятися з різними видами магічної зброї. До звичайної поки що справа не дійшла. Вейд поблажливо заявив, що спочатку мені необхідно підтягнути фізичну форму. Щоб не видихалася вже після десяти хвилин бігу.

Тож до дев’ятої ранку я вивалювалася з тренувального залу в стані абсолютного виснаження. А потім на мене чекали холодні водні процедури в душовій. Вейд, зараза така, спеціально прибирав звідти артефакт підігріву води – начебто так корисніше!

Після на мене чекав насичений робочий графік. Причому на обід ми переривалися не тоді, коли він мав бути у нормальних людей, а коли вважав за потрібне напарник. Та і довше п’ятнадцяти хвилин на все мені не давали і знову тягли на роботу. Закінчувалася вона, бувало, навіть близько опівночі.

Тож, прийшовши додому, мене вистачало лише на те, щоб доплентатися до ліжка і заснути мертвим сном. А вранці все починалося спочатку!

Навіть законного вихідного у неділю завдяки Вейду я позбулася. Він аргументував це величезною кількістю справ, що накопичилися і з якими слід розібратися.

З урахуванням того, що не встигали ми розгребти одні, як нам підкидали інші, це здавалося замкненим колом, у якому я крутилася наче в’юн у ополонці.

Не знаю, як витримував такий насичений графік сам Вейд. Але з його завжди свіжого й енергійного вигляду можна було подумати, що відсипається щонайменше десять годин на день. Хоча я точно знала, що це не так. Чи, може, йому додавало сил задоволення від знущання зі своєї нещасної напарниці.

Згадуючи про те, з чого почалися всі ці муки, я дійшла висновку, що це сталося того злощасного дня, коли Марібет примудрилася при Вейді потеревенити зі мною про дещо особисте. А саме: дівчина повідомила, що Габріель у мене закоханий, і в нього найсерйозніші наміри щодо мене.

Пам’ятаю, як я сильно здивувалася і не повірила. Від Марібет варто було чекати різних маніпуляцій заради досягнення своєї мети. І я навіть сказала, що судячи зі стриманої поведінки вампіра, вона явно перебільшує. Але дівчина анітрохи не зніяковіла. Заявила, що Габріель просто воліє приховувати власні почуття глибоко всередині і не виявляти зовні. Але що на її розпитування з приводу ставлення до мене він сам зізнався, що я йому дуже подобаюся.

Вже не знаю, чому тоді Вейд так розлютився. До цього здавалося, що він взагалі нас не слухав. Працював над паперами, поки ми з Марібет, яка до нас заскочила, пили каву. Але факт залишається фактом. Напарник, наче запеклий тиран, вигукнув, що раз у мене вистачає часу на всілякі дурниці, він не збирається віддуватися за нас обох і завантажить не менше, ніж себе.

І ось з того дня все і почалося! Справжнісінька каторга, за якої часу не те що на побачення, а навіть на повноцінний відпочинок не залишалося!

Причому Вейд виглядав цілковито задоволеним життям і вперто не помічав мого змученого вигляду і жалібного погляду.

Чи треба говорити, що на побачення з Габріелем я не сходила жодного разу, хоча пропозиції від нього надходили?

Утім, у відповідь на мої виправдання зайнятістю вампір не виявляв будь-якого невдоволення. Взагалі здавалося, що робить усі ці запрошення для годиться. І я ще більше стверджувалася в думці, що без Марібет справа не обійшлася.

А вчора ця невгамовна влаштувала бунт. Настільки переймалася через те, що її ретельно виплеканий план зі з’єднання двох самотніх сердець зазнає краху через черствість брата.

Я посміхнулася, пригадавши, що вчора сталося наприкінці робочого дня. Звісно, кінцем він був для інших, а не для нас з Вейдом! Марібет забігла в наш кабінет і висунула братові ультиматум. Або той дає мені вихідний, або вона влаштує акцію протесту. Причому цей протест у її випадку міг призвести до найнесподіваніших наслідків. Аж до таємного заручення з Каєм чи прогулянки вночі по злочинним районам Барміна.

Вейд похмуро дивився на сестру. Вона ж, не звертаючи вже на нього уваги, говорила мені про те, як слід розпланувати вибитий для мене вихідний.