Епілог

Розпахнувши  двері, я побачила картину, від якої мало не просльозилася. За невеликим столиком сиділи найближчі подруги, весело попиваючи самовицю. До того ж маленька Лапі вже розкладала фірмовий пиріг.
— Ваша імператорська величносте, не бажаєте спуститися до простих подруг і випити чашечку кави?
— Точніше самовиці, — підіймаючи келих, весело сказала Селестія, поправляючи демоницю.
— Перестаньте! Я вже чути цього не можу... Геть вибилася з сил, — пожалілася своїм дівчатам, обіймаючи кожну з теплом.
— Чудово, отже ми вчасно! — відьма, як завжди, не втрачала оптимізму.
— Летіна дивовижна. Ви зробили величезну роботу.
— Облиш. Мені, звичайно, дуже приємно. Але давайте не про справи. Страшенно втомилася від усього цього, — обвела простір руками. — До речі, говорила з ректором, він знайшов заміну Терензу.
— Хто? — першою поцікавилася Тая, розливаючи напій мені й собі.
— Селестія не п’є? — та загадково посміхнулася.
— Я вагітна, — спочатку був шок, а потім я щосили обіймала відьмочку.
— Вітаю! Це чарівна новина!
— Це справді круто! Що там за академію?
— А, точно. В академії буде перша ревізія. Ревізора пришле Аргон, звідти ж пришлють аспіранта.
— Щось мені не подобається твій вираз обличчя, — подруга добре мене знає.
— Це молодший принц Кейнар.
— Твою ж наліво! — дівчина перехилила келих і одним ковтком осушила його. — Невже не міг зачекати ще один рік?
— Не все так погано! — відразу влізла Леті.
— А що хорошого? Той, хто розбив моє серце, буде командиром на основних парах! Подруги, які б мали підтримати, роз’їхалися, а я залишилася одна, — ми дружно пересіли на диван до Таї.
— Ми завжди поруч.
— Так, можливо, не настільки, як би хотілося. Але ми готові підтримати тебе у будь-чому.
— У нас різні шляхи і цілі, але це не стане на заваді нашій дружбі, — підсумувала я.
— Пам’ятаєш, як ми дружно давали відсіч усій академії? — пригадала Селестія.
— Ти тоді, до речі, була найсміливіша! А зараз взагалі найкращий адепт на бойовому! Нехай твій Кей тепер боїться! — вона сумно посміхнулася.
— У чомусь ви праві. Але я так сумуватиму за вами і нашими посиденьками!
— Думаю, що скоро ми зустрінемося на родини майбутнього герцога або герцогині, — вставила я приємну новину.
— Ви безумовно праві! Я така щаслива, що зустріла вас!
— Так, кімната номер тринадцять виявилася фортовою, — після слів відьми всі розсміялися. А далі почали згадувати, що сталося з нами за весь час. Таяна сміялася з моєї реакції на Лапі. Леті підколола її за бійку з хлопцями, а та згадала, що і Леті не без гріха.
— То був самозахист! — тут роздався стукіт у двері.
— Ваша імператорська величносте, леді Статлі просить аудієнції у вас, — зайшла помічниця, низько схиливши голову.
— Дівчата, вибачте, це, певно, у справах.
— Ми зачекаємо, — весело підморгнула відьма.
— Сподіваюся, ти вже готова їй пробачити. Мені здається, вона гідна другого шансу, — адресувала їм посмішку і поспішила у кабінет.
Мама знервовано сиділа у кріслі для гостей, перебираючи пальці. Я сіла навпроти і взяла її за руки.
— Не варто так нервувати, — в її очах з’явилися сльози.
— Я прийшла поговорити, — швидким рухом вона стерла одиноку сльозинку і посміхнулася. — Є, звичайно, і державні справи, але сподівалася... — Енея говорила швидко і збивалася на кожному слові. Я встала і обійняла маму.
— Я так давно мріяла про теплу зустріч з тобою, — тихо на вухо зізналася не тільки матері, але й собі.
— Вибач, що не змогла бути поруч! Я так винна перед тобою! — рідні руки міцно обхопили мене у відповідь.
— Я розумію, чому так. Але коли вперше побачила тебе, образа захлеснула, і я мало не відмовилася від тебе.
— Доню! — сльози вже річкою текли по щоках. — Я знаю, що багато втратила!
— Це не так.
— Так! Школа, дорослішання, перше кохання, друзі, маленькі дитячі проблеми. Врешті-решт пробудження магії... Все це минуло, а я була далеко. Але якщо ти дозволиш, я буду поруч у майбутньому! Ти завжди матимеш підтримку в мені!
— Мамо... — так і стояли, обіймаючись у сльозах. Саме в цю мить я почувалася щасливою. Нехай попереду чекали проблеми. Вони не лякали, тепер у мене є сім’я, друзі, коханий чоловік. Всі вони підтримують і вірять у мене, тому ніяк не можна підвести їхні очікування.
Того вечора я вперше за багато років заснула без страху перед майбутнім. Не як принцеса. Не як імператриця. Просто як Дарина.
У майбутньому Дарина з Терензом правили великою і прогресивною державою. Ельфи і дроу повернули довіру одне одного. А наші герої увійшли у велику історію всього світу як ті, хто зміг повстати з попелу...