Розділ 22

Час плив швидкою течією. Непомітно для себе я опинилася в тронній залі Шактара. Всі знатні представники двох королівств розмістилися у великій золотій залі. Біля масивних дверей стояли велетенські статуї могучих, крилатих ящерів, які розкрили пащі з наміром нападу.
— Вітаю всіх підданих імперії Шактару! Сьогодні ми зібралися для важливої події у житті кожного з нас — взяв слово Шейн — Саме в цей момент, всі ви станете свідками відродження Лейтіни — стоючи позаду короля у пафосній золото-білій накидці, так ж доречі красувалася і на мені з Терензом, було добре видно недовіру і шок усього народу. Ельфи стояли з розкритими ротами, просто не взмозі повірити. 
Як тут погляд зачепився за знайоме обличчя. Батько невідривно дивився на мене. Його очі не виражали на ні поваги, а ні гордості. Пустий погляд, який по мірі промови короля дракона набирався злості — Позаду мене стоїть майбутнє ельфійкого королівства — я легко тронула Швейна за плече. По домовленості з дроу, наше королівство постане у новому, зібрано у вигляді. Тому й називати його так як колись прозвали ельфи невірно — Перепрошую, майбутнє цілої імперії — замах королівської руки і з бокової кімнати, на білосніжних подушках винесли дві корони. Біле золото гарно сяяло при жовтому світлі свічок. Жіноча версія була ніжна, ніби переплетіння лозових гілочок, посипаних маленькими алмазами. Друга була більшою. Широкий обруч з хитромудрими узорами. Певно втрачені руни мого народу прикрашали реліквію. Величною цю корону робив чистий алмаз вставлений по центру . Всі присутні в залі невідривно з повним не розумінням супроводжували золоті прикраси. Дракони не розуміли чому, а ельфи як так сталося. Зараз вони були єдині у своєму подиві. Це ще не все. Їх чекає не менш менш  маштабна подія. Позаду корон йшли два священнослужителі. Високий худощавий ельф та збитий з впевненим поглядом старенький дракон. Вони стали навпроти короля склонивши голови віддаючи йому шану. 
Теренз взяв мою руку і після того як ми обмінялися теплим поглядом, зробили крок вперед. Одним рухом ми скинули плащі показуючи своє вбрання. Мій дракон стояв у воєнному, білосніжному мундирі з золотою вишивкою на коміру. На мені красувалося білосніжна сукня з пишною тафтою. Рукава ліхтарики були спущені так, щоб було видно  тендітну лінію плеч 
— Почнімо нову історію з неменьш важливої події — король відійшов у бік і двє в білій рясі стали поруч з нами
— Візьміться за руки молоді люди — почав ельф
— Станьте так щоб вибачили очі свого вибору — додав дракон. За стільки років ще ні разу ельфи і дракони не одружувалися. Інтрижка, гарно проведений час разом. Но не більше...
— І так, чи готова ти, Дарина Статлі де Лістрет прийняти дракона Теренза Альмарта в свого законного супутника по житті? — Рен уважно дивився у мої очі видаючи своє хвилювання. Я теж їх відчувала. У такий момент просто не можливо лишитися спокійним, але ніжно посміхнулася майже чоловіку і відчула як його руки міцніше стискають мої
— Так — голосно відповіла священику.
— Чи готовий ти Теренз Альмарт — слово перейшло до дракона — взяти в дружини Дарина Статлі де Лістрет і берегти від усіх незгод розділяючи між собою всі радості та незгоди життя? — у двох промовах чудово відчувався різний уклад і світогляд наших народів. Але це не стало на заваді нашого кохання 
— Так! — впевнений баритон ехом відбився від стін
— Об’являємо вас чоловіком і дружиною — в один голос промовила священнослужителі у білих, парадних рясах. Ми ж злелись у ніжному поцілунку. Нарешті ми стали одним цілим. Що б не чекало попереду — війни, втрати чи перемоги — тепер ми пройдемо через усе разом! Всі були шоковані. До перших оплесків минуло не менше хвилини. Священики встигли стани позаду нас уступивши місце королю. Ми ж спустились на коліна
— Чи готова ти Дарина Статлі де Лістрет  прийняти відповідальність за всіх ельфів та дроу на свої плечі?
— Так
— Чи готова ти стати гарантом безпеки та світлого майбутнього для свого народу?
— Так! — Шейн обережно опустив корону на мою голову. Я відчула легкий холод від металу 
— Встаньте ваша величність — тримаючи руку короля, підвелася з колін — Вітайте нову імператрицю Дарину Статті де Лістрет ! — легким жестом мені вказали на місце за своєю спиною. Дракон повернувся до племінника, який досі залишався на колінах 
— Чи готовий ти наслідний принц Теренз Альмарт відмовитись від своєх корони заради майбутнього Лейтіни?
— Так!
— Чи приймаєш і розділяєш відповідальність за всіх ельф та дроу?
— Приймаю! — на голову коханого опустилася важка корона
— Вітайте нового імператора та імперетрицю ! — тронний зал переповнювала тиша. Чере Декілька секунд роздалися перші невпевнені хлопки ельфів. І легше після них хлинув шквал аплодисментів. Кожному у цьому залі прийшлась по душі нова ера. Дракони не бажали терпіти нас на своїх територіях, А ми бажаємо свого місця у цім світі.
Сьогодні всі ми отримали своє.
Оплески поступово стихли. Першими на коліно стали ельфи.
Не тому, що їх змусили.
Тому, що вперше за багато років вони побачили перед собою власну корону. Свого правителя.
Дарина завмерла. Вона не очікувала цього. Один за одним схиляли голови ті, хто ще вчора був рабом або біженцем.
Хтось плакав.
Хтось усміхався.
Хтось просто не міг повірити.
Потім уклонилися дроу, високо чинні дроу були відправлені зі мною моєю матір’ю . Їхня ціль побачити і донести до своїх про відродження нашого дому.
І лише після цього дракони, не стаючи на коліно, схилили голови на знак поваги новій державі.
Важким поглядом обвела своїх підданих. В кінці знову зачепилася за батька. Він стояв повільно схиляючи голову. Навіть минулий король мусив визнати мене.
—  Сьогодні ми відроджуємося з попелу. Не як вигнанці. Не як переможені. Сьогодні ми повертаємо собі право називати Лейтіну своїм домом .  Я впевнена що разом ми зможемо повернути велеч минулого. Ні, ми зможемо стати краще! — голосно і впевнено я вперше говорила як імператриця — Сьогодні Нова епоха, завтра подорож додому. Всім вам, король Шейн дав два місяці, щоб опинитися на своїх землях. Ми з імператором чекатимемо вас вдома! — після чого з гордо піднятою головою і овації ми з Реном покинули тронний зал.
— Це перемога! — обіймаючи мої плечі підтримав дракон
— Ще ні. Попереду багато роботи
— Ми впораємось — так і обіймаючись ми дійшли до кімнати які нам виділили до завтра задля відпочинку. Починати нову еру було нелегко. Но ми змогли...