Розділ 20

Вечір був чарівний. Казкова атмосфера в якій було щось рідне — створене для мене. Теренз вів у танці, приносив напої. Ми веселились і проводили час як звичайні жителі. Шкода що часу було так мало.
— Кохана, — дракон обережно взяв мою долоню привертаючи увагу. — Майже північ. Потрібно вирішити що ми робитимемо завтра.
Озирнулась навколо викарбовуючи в пам'яті рідну академію і цей вечір. Він залишиться назавжди у моїй пам'яті — саме таким. Ніжним і простим. Останній вечір простої аспірантки.
— Ходімо, — міцно стиснула його руку. — Я знаю з чого почати.
Я і справді знала. Всі сумніви танули разом із залишками ночі. Тепер у мене була мета яка потребувала змін — насамперед у мені самій. Таяна підказала вірний напрямок. Хто краще ніж відьма впорається з рослинністю? Ніхто! А в мене якраз є сильна верховна в подругах. Думаю не відмовить.
Як тільки опинилась у кімнаті — одразу сіла за лист.
— Хто? — спокійно спитав Рен.
— Селестія! Вона має зв'язок з лісовими духами — нехай покличе те що залишилось після попелу.
— Віриш що вийде?
Виразно подивилась на коханого.
— Зрозуміло. Хто буде під пунктом два?
— Мама.
— Мама? Що я пропустив? З яких пір у тебе є зв'язок з нею?
Я видихнула і відірвалась від написання листа.
— Буквально вчора бачилась з нею. Вона вийшла на мене через Таяну.
— Однак — як вчасно.
Знизала плечима. Не могла відреагувати по-іншому. Поки не готова розвивати цю тему. Та й не до розповідей зараз.
Коханий зрозумів.
— Піду піднімати зв'язки з гномами. І ще з деякими особами. Нам знадобиться вся підтримка.
Я залишилась сама. Лист до подруги був коротким і швидким. Вже навіть відповідь прийшла.
"Вітаю, Даро.
Несподівана пропозиція — мене вже переповнює цікавість про твою історію. Допоможу всім чим зможу. Зранку зберу відьом. Чекай в гості. Рада що ти нарешті повернешся додому. До речі — поговорила з Рейдгаром. Він вас завтра підтримає і перед радою поговорить з королем!
Твоя Селестія Ашар"
Подруга залишилась тією самою легкою дівчиною що й при знайомстві. Сильна і з гумором. В цьому вся Леті. Теплі спогади про наші вечори тут в академії викликали посмішку. Як же я сумую за нашими чаюваннями.
Взяла себе в руки і пробіглась поглядом по паперу. Як почати переписку з тією що важко зрозуміти?
"Привіт. Можливо ти зараз відпочиваєш. Але мені потрібна твоя допомога."
Коротко і чітко. Поки не передумала — швиденько поклала пергамент до скриньки і відправила листа. Очікування здалось нескінченно довгим. Хоча насправді минуло не більше десяти хвилин.
"Уважно слухаю тебе."
Це все що було у відповіді. Коротко описала можливість повернення нашої країни.
"Дроу підтримають тебе як законну власницю нашого трону. Як мою дочку. Повернення додому — це чудова новина. Всі ми працюватимемо на її благо. Зустрінемося після ради і обговоримо всі нюанси. Дякую що не побоялась написати мені. І окрему вдячність скоро висловлять тобі всі дроу — за те що повертаєш нам дім!"
Лист змусив нервувати. Машинально сховала обличчя в долонях. Мені необхідна хвилинка спокою у цьому калейдоскопі змін. Вперше за стільки років ми спілкуємось. Так приємно коли рідна по крові людина підтримує тебе. Батько давно відсунув мене на окраїни своєї родини — і я вже навіть не впевнена що він досі мене любить. А тут — мама яка готова подарувати мені тепло і відчуття єднання. Чи варто відмовлятися від цього?
І взагалі — чи вийде здійснити все задумане? Чи справді всі залишаться задоволені? Всі ті хто покладеться на нас? А якщо королі розкритикують такі перспективи? Що ми робитимемо тоді?
Теренз Альмар
Я підняв усі зв'язки. Домовився про роботу. Зробив усе що залежало від мене — і тепер просто міряв кімнату кроками. Стільки змін за один вечір. Чи варто відволікати Даринку? Можливо мій сніжок вже солодко сопе у ліжечку — а я просто даремно хвилююсь. Маленька ніжна дівчина. Зовсім не очікував що вона обере такий важкий шлях. Будучи принцом — було зрозуміло чому саме такий шлях обрала ельфійка. Але життя при дворі це не легка ноша. Як забезпечити спокій і безпеку власній родині? Мою душу мучили страхи.
Корона це не лише відповідальність. Це небезпека. І моя родина — пряме підтвердження цього. Потрібно знайти спосіб дати коханій те чого вона прагне — і водночас убезпечити її.
Стража — це зрозуміло. Але у всіх расах є той хто готовий продатись. Потрібно ще щось. Щось надійніше.
Замучений власними думками зустрів світанок.
Сьогодні потрібно стати стіною і опорою для моєї королеви. Я маю право боятися. Але не маю права дозволити страху керувати мною.