Розділ 19

Варто було зайти в альтанку заховану серед кущів троянд — мій погляд зустрів яскраво-жовті очі хижака. Король сидів у суцільній темряві. Це не давало розгледіти його — лише темна висока фігура чоловіка який не боявся битв. Широкі плечі, накачані руки. Шейн встав нам назустріч зробивши крок вперед. Він прихрамував на праву ногу — і щось підказувало що така травма була платою за напад на Лейтіну.
— Вітаю, вашу величність, — як і належить я присіла у глибокому реверансі схиливши голову перед переможцем.
Знайома посмішка прикрасила чуже обличчя. Щось невловимо схоже було між драконами.
— Дядьку. Дозволь представити, — мені подали руку і я випросталась. Ідеально рівно. Гордо. — Моя наречена Дарина Статлі де Лістрет.
— Радий знайомству, юна леді. Буду чесним — ви зовсім не така як я уявляв.
Було видно що королю важко стримуватись. Він пройшов на своє старе місце і розслаблено сів.
— Час поговорити відкрито. Теренз вже мав розмову зі мною. Мені потрібна інформація від вас, Лістрет. Зараз під загрозою не лише мир — але й моя сім'я в цілому.
Я згадала що на уроках історії ми вивчали всі королівські сім'ї. У Шейна двоє малих дітей. Йому тепер теж є що втрачати.
— Не поспішай. Я пообіцяв що не сяду на трон драконів. Але рішення за землі ельфів і їх долю прийме Дарина.
Шейн вкотре посміхнувся не видаючи справжніх емоцій.
— Так. Я пам'ятаю. Від себе додам — вам, принцесо, варто добре подумати. Лейтіна це просто попіл — наші вже давно намагаються проростити там бодай щось, — король нахмурився. — Та це марно. З другого боку — ви повернете своє місце, я заберу своє. І всіх політично важливих ельфів я радо відпущу додому.
Хмикнула — звичайно відпустить. З ними пропаде ціла купа проблем.
— Що ж вирішила принцеса? — Шейн підняв ліву руку. — Примарний шанс для Лейтіни? — тут угору пішла права рука. — Чи власне щастя?
Можливо для драконів все й виглядало як примарний шанс для попелища. Але раса ельфів і дроу знала як воскресити свої землі.
— Я хочу кращої долі для свого народу, — голос лунав впевнено. Мені дорого коштувало тримати всі емоції під пильним контролем.
— Що ж, — підвівся і більш уважно обвів мене поглядом. Він явно не очікував такої відповіді. — Це не так легко як здається. Раз вам потрібна Лейтіна — почнімо з ради королів. Завтра Теренз і ти вирушаєте до міста Нарн. На території людей — саме там цього разу буде нарада. Занесемо старі борги ельфів. Але ви самі вибиватимете права і місце королівства серед інших. Скоро напишу наказ і всі землі перейдуть у спадок Теренцю.
Дракон уважно подивився на мою реакцію. Але я продовжила спокійно стояти з напівпосмішкою на губах. Кому — мені чи Рену — це не мало значення.
— А ти, — він вказав на племінника, — підпишеш відмову на нараді при інших володарях. У вас місяць щоб підготувати землі до появи першої хвилі переселених ельфів.
Мало. Але впораємось. Вже розуміла що без допомоги не обійтись. Добре що є до кого звернутися.
— За три-чотири місяці всі ельфи будуть депортовані з мого королівства, — після цього шаркаючи ногою він покинув нас.
В одну мить я опинилась у теплих обіймах.
— Ти молодець. Трималась навіть краще ніж я очікував, — і поцілував мене в носик.
— О — ти недооцінив мене, — поморщила носа. — Дивись як швидко я організувала нам цілу гору проблем.
— Сніжок, — посміхаючись він взяв у свої руки моє обличчя. — Це було сильне рішення. Я пишаюся тобою.
Тягучий довгий поцілунок змусив на кілька хвилин забути про всі негаразди. Шкода що все хороше зазвичай швидко закінчується.
— У мене є кілька ідей до кого можна звернутися по допомогу.
— Багатообіцяючий початок, — мене досі заспокійливо гладили. А я слухала тихий але сильний стук у грудях Рена.
— Щоб повернути землі до життя в найкоротші строки нам потрібні дроу.
— Наскільки мені відомо демони їх не ображають. Вони можуть не захотіти повертатися. Або ж нам не вистачить їхньої кількості.
— У мене є дехто хто користується повагою у них, — подумки я вже була у кімнаті біля тієї шухляди в якій під горою документів лежав лист. Не думала що так швидко скористаюсь ним. Але це найлегший шлях.
— Чудово. Я маю зв'язки з гномами — самі вони допоможуть з відновленням міст.
— Поспілкуюся з Таяною — чи зможе вона допомогти з фінансовою частиною питання.
Мій дракон від сміху аж прикрив очі рукою.
— Кохана, ти мене вбиваєш. Справді думаєш що нам не вистачить фінансів?
— Але це ціла країна!
— Я з давнього роду золотих драконів — наша скарбниця поповнюється тисячі років. Повір — відбудувати країну ельфів це не проблема.
Радість переповнила серце. Мені дістався найкращий чоловік у світі. Де ще можна побачити щоб дракон віддав свою скарбницю?
— Дякую тобі за підтримку, — міцно обіймаючи коханого сама поцілувала його.
— Давай проведемо цей вечір удвох, — пошепки прямо на вухо спитав мій нахаба.
— Давай, — танула від гарячих губ Теренза.
Завтра почнеться зовсім інше життя. Нові проблеми. Але сьогодні він був поруч. І сьогодні цього достатньо.