Розділ 18

Теренз Альмар
Перевірив останні приготування до балу. Увесь зал був прикрашений маленькими фіалками. Біло-сині букети, такі ж візерунки по стінах, важкі портьєри на вітражних вікнах.
Усередині було сумно. Саме тут серед цієї краси кохана мала вперше побачити обручку. Це мав бути найпрекрасніший день нашого життя. Але замість свята нас чекало випробування.
Дарина вже сказала "так" — тому обручка більше не була сюрпризом. Але я знав: їй буде приємно. У важкий для неї вечір мої фіалки стануть мовчазною підтримкою. Для мене це теж чимало означає. У дядька важкий норов. Але він вже попереджений про мої наміри — і я зрозуміло пояснив що ображати моє не можна. Сподіваюся він заспокоїться до початку балу.
Поправив на собі фрак. Чорно-білий костюм сидів бездоганно. Але чогось бракувало. Погляд упав на букети біля входу. Я обережно зірвав три фіалки й приколов їх до лацкана. Тепер маленька частинка Даринки зігрівала моє серце.
Робота завершена. Час починати свято. На порозі залу вже з'явився ректор і задоволено оглядав приміщення. Все — час забирати свою дівчину. Швидко дістався наших кімнат. Трохи схвильовано поправив комір сорочки, перевірив запонки — і лише тоді постукав.
Двері відчинила справжня красуня. Захоплено ковзнув поглядом по своїй нареченій. Довга сукня ніжно огортала стан. Легке сяйво створювало відчуття що кохана стоїть у грозових хмарах. Пухкі губи підкреслені рожевим манили до поцілунків. Легкі локони були зібрані вгорі — але кілька неслухняних пасем спадали на плечі, роблячи її образ більш спокусливим.
— Ти неперевершена, — хрипким хвилюючим голосом несподівано навіть для себе видав комплімент.
— Дякую, — рум'янець чарівно залив щічки Дарини.
Дарина Лістрет
Чоловік переді мною був ідеальним. Маленькі фіалки на лацкані помітила майже одразу. Це огорнуло моє серце теплом. Але варто було зайти до бальної зали — побачене стало сюрпризом. Декорації, кольори — все ніби ідеально підібрано саме для мене.
— Теренз — у мене просто немає слів від захвату.
Хлопець галантно схилив голову і ніжно торкнувся моїх пальців теплими губами.
— Це найкращий комплімент, кохана. А твоя посмішка стала моєю нагородою.
Все що залишилось — це ще раз подарувати нагороду своєму кавалеру.
— Дякую, — сказала самими губами.
Мені простягнули лікоть і ми пішли до шумної зали де вже збирався схвильований народ.
Початок балу був неперевершений. У центрі зали помітила Таяну. Дівчина неспішно кружляла в танці з одногрупником. Чудова сукня кольору слонової кістки гарно підкреслила темні риси демониці. Сукня була легка — майже повітряна. Подруга виглядала щасливою.
— Леді — станцюєте зі мною? — Рен простягнув мені руку.
Повільно з грацією опустила свою долоню у широкі теплі руки коханого. Вальс.
— Завжди мріяла станцювати з тобою саме цей танець, — у відповідь мене поцілували у скроню і повели в танці.
Впевнені чіткі рухи. Палаючий погляд, стукіт каблуків по паркету. І чарівна мелодія робили цей момент незабутнім.
— Я ще ніколи не була така щаслива, — промовила як тільки прозвучали останні акорди.
— Я ще ніколи нікого так сильно не кохав.
Серце співало від його слів. Рен нарешті був поруч. Ми разом — отже яким би не був фінал, ми будемо щасливі. Так і буде.
— Нам час. Мені безмежно хотілося б завмерти у цьому моменті. Але час безжальний. Сподіваюся що ти все вирішила?
Мені залишилось лише кивком голови підтвердити відповідь.
— Так! Я знаю чого хочу, — рішення прийшло само. Розрівняла плечі і з готовністю посміхнулась — показуючи коханому що готова до виклику долі.
— Чудово. Тоді вперед.
— Ти не запитаєш? — він знову посміхнувся самими куточками губ.
— Ні. Я стоятиму за твою ідею якою б вона не була. Готовий жити разом і як вчителі — і як король з королевою. В будь-якому випадку ти моя. Більше не відмовлюся від нас.
Не можна було зволікати. Настав час зробити вибір. Ми разом ступили в темряву саду — де на нас вже чекав король.
Хвилювання переповняло мене. Міцніше стиснула руку Теренза — його присутність давала сили рухатися вперед. Там на нас чекає майбутнє. Більше не можна зволікати — настав час щось змінити.