Розділ 15

— Ти мій скарб, — цілуючи мене продовжував шепотіти дракон.
Насолода всередині змінилася страхом. Зараз прийшло чітке розуміння — як би я не впиралась, що б не робила, що б не вселяла сама собі — це єдиний чоловік якого я люблю. Сльоза сама зрадницьки втекла.
— Що сталося? Боляче?
Посміхнулась і сама обійняла чоловіка.
— Якщо я розповім те що збиралась — ти зміниш свою думку, — вимовила і сховала голову у нього на плечі. Відчула як вібрує від сміху його тіло.
— Я так не думаю.
— До мене приїхав Лінер, — під руками напружилось тіло. — Він привіз інформацію щодо батьків.
— То це був Елінтей? — якось полегшено видав Рен.
Підняла очі та подивилась у золоті озера.
— Це багато змінює?
Мене сильніше притисли до себе.
— Небагато. Але все-таки є різниця.
Обхопила обличчя Теренза.
— В чому?
— У старшого є ідеали які він не продасть — молодший гарний політик, але продажна тварина яка за гарні гроші рідну маму здасть, — я була здивована його відгуком. Думки роїлися, серце раділо що мене ще досі обіймають.
— Мене сватають Елінтею у дружини, — з видихом вийшло зізнання.
Коханий застиг мов камінь.
— Нас хочуть зробити символом повстання, — повна смутку і тривоги я чекала реакції.
Хвилину нічого не відбувалось. А потім дракон закрив очі та обдав мене теплим повітрям — димом з вогню який всередині.
— Доведеться пришвидшити свій план дій.
І все. Це все? В мені знову підняла голову злість. Відштовхнула його від себе, розірвавши обійми. А він лише посміхнувся.
— Які плани? Я? Чи все як завжди — мені ти нічого не розкажеш? Чи така як я не заслу...
Мене заткнули поцілунком. Погані емоції пропали миттєво. Але я попручалась — щоб не розслаблявся.
— Сніжок. Ти мій світ. І я більше не готовий відмовлятися від тебе. Ти красива, розумна і точно заслуговуєш усе золото світу, — мене знову обійняли і заспокоювали мов мале дитя, гладили по голові. — У мене є маленький план як нам одружитися.
Шок. Це єдине що я відчула.
— Ти хочеш одружитися? Зі мною? — великими очима я подивилась на цього нахабу який вже все вирішив і мене навіть не спитав. — А наречену спитати не бажаєш?
Саркастичний голос сам пробрався на поверхню. Дракон відступив і став на коліно.
— Все мало бути не так, — десь з кишені штанів він дістав маленьку коробочку.
Серце шалено билось заглушаючи звуки. Я просто не могла в це повірити. Це сон. Ще вчора ми сварились — роки холодної війни — і тут він на колінах із золотою обручкою.
— А наші сім'ї? Твій народ? Він не прийме короля в якого в дружинах ельфійка!
— Не думай про це, — він досі посміхався хоч очі видавали хвилювання. — Зараз важливі лише ми. Ти дозволиш мені бути поруч з тобою все життя? Підтримувати, розділяти щастя та горе на двох?
Заплющила очі.
— Це сон. Цього не може бути.
Коханий підвівся і обійняв — мовчки поклавши свою голову на мою.
— Це правда. Я хочу щоб ми були поруч. Не готовий більше відмовлятися від тебе через світ, через обставини. Давай прогнемо систему під нас.
Підняла погляд і зустріла навпроти відповідь на всі питання.
— Давай, — солодкий поцілунок поставив крапку у питаннях між нами.
— Але я хочу щоб ти довіряв мені як собі. Щоб між нами не було таємниць.
— Розумію чому тебе це хвилює. І я повністю з тобою згоден. Між нами не повинно бути нічого.
— Ти розкажеш план?
Куточок його губ підскочив угору.
— На балу. Я розповім тобі все на балу. Заодно познайомлю з дядьком. Будь впевнена — я зроблю все щоб нам було добре.
І я довірилась. Зараз це єдине що залишилось.
На жаль часу на двох залишилось мало. У Теренза були справи — тому мене ще раз поцілували і покинули. І лише після того як за ним зачинились двері я згадала що він теж приходив з новинами. Що я мала дізнатися? Ну ось — доведеться чекати нової зустрічі. Хоча я і так її чекатиму.
Кільце на пальці незвично поблискувало. Серце співало від кохання. І лише головою я розуміла що нас очікує бій.
Але завтра у мене похід по магазинах з Таяною. А отже буде можливість відпочити. Подруга буде шокована новинами. Ми з Реном домовились поки що тримати таємницю про наше одруження. Але їй я довіряю більше ніж собі. Мене чекає гарний день — і нарешті він буде наповнений позитивом.
Сон вдався. Мені снились висячі сади мого дому, Теренз і безкрайнє небо. Тому встала я ближче до одинадцятої — повністю щаслива і готова до нового дня. Ніяк не виходить повірити що і вчорашній день не був сном. Раптом він частина моєї уяви? Що якщо Рена вчора не було? Не було зізнання?
Пальці самі швидко прокрутили кільце — і серце шалено забилось. Правда.
Збиралась мов на крилах, приспівуючи. Потрібно трохи пришвидшитись — Таяна певно вже зачекалась біля воріт.
— Ти сьогодні гарно виглядаєш. Просто сяєш зсередини, — помітила подруга при зустрічі.
— Дякую. У мене є кілька новин! Ходімо — все розповім у кав'ярні.
— О, відчуваю тут замішані почуття! — весело хапаючи мене під руку сказала Тая.
— Ну можливо.
— Хто? Вільям? Теренз? — ми продовжували шлях а демониця допит. — Я вмру якщо так довго триматимеш інформацію в секреті! Ти ж знаєш — ніщо і ніколи не вибʼє з мене твої секретики. Колись!
— Теренз, — і я простягла їй руку відкриваючи з-під рукавички елегантне золоте кільце.
— Ну це було банально. Ти в нього давно закохана. Я щаслива за тебе! Сподіваюся цього разу він тебе не образить.
На це лише обійняла дорогу для мене душу.
— Не хвилюйся. Я впевнена у своєму виборі. От тільки не все так легко.
Мене взяли під руку.
— Що ж. Кожен вибір тягне за собою наслідки. В будь-якому випадку у тебе завжди є я. Якщо знадобиться — чим зможу тим допоможу.
Саме такої реакції я і очікувала. Подруга була сильною, впевненою і йшла до своєї цілі з боєм. Колись на початку нашої дружби я страшенно хотіла бути схожа на неї — стримана, доросла. Такі особистості мають керувати. Це їхнє призначення.
Я ще раз уважно подивилась на Таяну — і лише біля входу у місто побачила що вона відводить погляд і ніби шукає когось очима.
— Тая — скажи, ти не хочеш мені нічого розповісти?
Дівчина прикрила очі.
— Нещодавно дехто писав мені листа — що дуже хоче зустрітися з тобою, — червоні очі замерехтіли на світлі сонця, заливаючись бордовим кольором. — Вибач, але я не змогла відмовити.
— Хто? — чітко і без емоцій. Я вже здогадуюсь — але ще не вирішила як на це реагувати.
— Твоя мама. Вона благала про зустріч, — сказала Тая опускаючи погляд.
Мене затопила паніка. Що вона хоче? Хто ця жінка? Вона мене любить? Що їй потрібно? Чому саме зараз? Від нахлинувших емоцій мало не впала — втрачаючи рівновагу. Збився подих.
— Дарино! Заспокойся. Якщо для тебе це важко — ми можемо просто не прийти.
Мене довели до найближчої лавки. Довгих п'ять хвилин мені знадобилось щоб нарешті взяти себе до рук. Таяна була поряд — просто сиділа і тримала мою руку. Чекала поки я заспокоюсь. Видихнула — приймаючи рішення.