Розділ 9

Теренз Альмар
Вечір вихідного дня був перерваний через чиюсь бійку. Сигнальний артефакт знову засяяв червоним кольором — противно вив. Перекинувся на дракона. Так було найшвидше. В польоті прикинув хто знову міг порушити спокій академії. Чомусь першими на думку спали перевертні. Саме переселенці доставляли масу нових проблем. Ці особини мали зовсім інше уявлення про світ і визнавали лише свої методи вирішення проблем.
Думки перервав крик. Цей голос! Переляканий, наповнений відчаєм — був мені до болю знайомим. Дарина. Що було духу почав махати крилами — навіть не глянувши на забіяк підо мною. Кривава бійка перевертнів залишилась позаду. А попереду гострий погляд піймав вовка який загнав мою ельфійку мов якусь дичину. Змахнув крилами що було духу. Липкий страх підганяв, малюючи найгірші сценарії для Дарини. Натура звіра проривалась, туманячи розум. Одна секунда — і я мало її не втратив. Серце завмерло. Інстинктивно розкрив пащу в німому крику і випустив стіну полум'я. В останню мить мій вогонь відділив дівчину від небезпеки. Сам вовк полетів прямісінько у жар полум'я. Чи було мені шкода? Ні. Цілителі врятують життя цього балбеса. Нехай дякує що не вбив цуценя на місці. Опустився на землю вже у людській подобі — перетворившись прямо у повітрі. На бігу дістав сигнальний артефакт та викликав цілителів.
Ледве дихаючи кинувся до ельфійки. Слава Світлій — це була звичайна втрата свідомості, серце сильно калатало у її грудях, видаючи все що вона пережила. Кинув швидкий погляд на молодого хлопця — грудна клітка важко здіймалась і опускалась. Живий, трохи обгорілий — а далі це вже робота цілителів. Не мій клопіт.
Підняв Дарину на руки, сильніше притискаючи її до себе в надії заспокоїтись і приборкати дракона який розриває мене зсередини. Звірина натура потребує розправи над хижаком. Взяв себе до рук і швидким кроком рушив подалі від спокуси, повільно вдихаючи запах коханої. Цілителі виходили прямо з порталів — я лише махнув їм на постраждалого і поніс свою ношу до кімнати. Майже бігом дістався цілі. З ноги відчинив двері у власну спальню. Поклав бідолашну на ліжко, ніжно провів кісточками пальців по щоці — і перекидаючись на ходу вистрибнув у вікно. З важкою тугою покидав дівчину саму. Сподіваюся вона не втече до мого повернення. А десь там чекали забіяки і цілителі які точно бажають пояснень.
По дорозі зсередини з'їдали різні думки. В мить коли випускав полум'я прийшло розуміння — а що було б якби я її втратив? Я стільки разів робив дівчині боляче аби вона була далеко, стільки разів відмовляв собі у задоволенні бути з нею! Заради чого?! Чи варта батьківська спадщина таких жертв? З важкою головою і не меншою злістю побачив перших винуватців.
Вовк з тигром вже були обернені у людей. Темноволосий брюнет стояв і переможно дивився на лежачого біля його ніг шатена з сірим поглядом в якому важко було не помітити ненависть.
— Що тут відбувається?! — басистим голосом привернув увагу забіяк. — Що ви творите?! Думаєте раз маєте сильну регенерацію то можна битися до напівсмерті спускаючи слабшому не одного літра крові?
Вхопив переможця за шиворот, добряче струснувши пацана. Той оскалив гострі ікла і міцно перехопив мою руку. Сильний. Але я сильніший — особливо в момент поганого контролю. Зробив сильний видих і з носа пішов пар.
— Не варто викликати в мені звіра! Повір — ти не хочеш зустрітися зі мною у бою!
Пацан затих. Звичайно — можу собі лише уявити що він бачить. Всередині все горить вогнем, злість ніяк не хоче покидати і з кожним разом все важче тримати себе в руках. Єдина думка тримала мене в узді — Дарина. Якщо вона почує що я щось зробив із цими новачками — звинуватить і мене, і себе. Зараз я вже не впевнений що готовий знову відпустити. Ні — вже ні. Не тоді коли вона зламаною лялькою була у моїх руках. Не тоді коли прийшло розуміння що будь-яка випадковість може стати нашою останньою зустріччю. Я достатньо втратив. Досить.
В голові зрів план як збити пихатість з новачків. Треба отримати добро ректора — і вже тоді на законних правах відіграюсь! План дій щодо перевертнів був ідеальним. Я посилю їхні тренування так що вони благатимуть про відпочинок — і після спарингів жоден не захоче затверджувати себе за рахунок слабшого.
— Зараз же йдете в кабінет до ректора — він вже вас очікує! — прогарчав хлопцям і відпустив переможця збирати плоди. Хоча там влетить обом. Наш ректор лише з вигляду милий.
Сам пішов на полігон. П'ять кругів, кілька віджимань і жбурляння файерболів заспокоїли нервову систему.
— Не дарма ж у бойовиків ти завжди мав відмінно! — увірвався у мої думки голос ректора.
— Доброго вечора, пане Керт!
— Не впевнений щодо доброго! — чоловік виглядав серйозно. Його очі намагались прочитати мене. Але я теж вмію маскувати емоції — навчений цього з дитинства. Адже від цього залежало моє життя. — Навіщо підпалив хлопця?
При згадці про цього покидька тіло закам'яніло. Доведеться ще побігати.
— Він мало не вбив Дарину! Якби я не випустив стіну вогню — то замість підпаленої шкури вовка у нас був би труп!
Ректор важко зітхнув і опустився прямо на бордюр.
— Ці новачки зведуть мене у могилу, — взявся старий за голову. — Вони зовсім не контролюють силу. Ти правий — леді Лістрет могла серйозно постраждати.
— Серйозно постраждати? Ви певно жартуєте. Ця тварина летіла на неї з відкритими іклами. З таким поглядом вбивають!
— Заспокойся! — підводячись крикнув чоловік. — Я знаю! Але просто не можу всіх відправити додому! Що стане з нашим світом? Знову війна і непорозуміння?! Ми так довго йшли до примирення рас, стільки роботи і сил було покладено — і пустити все на вітер через те що за полеглою завісою є ще інші види? Це нерозумно.
Руки мимоволі стиснулись у кулаки.
— Пропоную розмовляти з ними їхньою мовою!
— Силові покарання?! — жахнувся ректор. — Та мене під суд віддадуть!
— О ні — ви не так зрозуміли. Не покарання а знання. Посилити їхню практику, ввести їх раніше! За порушення не проста робота — а силові тренування! Наведу приклад. Бігають п'ять кіл і у них є сили на бійки — отже потрібно десять! Хочуть бою — отже бойова практика зі спарингами не двічі на тиждень а чотири!
— Я зрозумів що ти хочеш. Вони падатимуть з сил після важкого дня.
— Вони зженуть всі гормони і злість! Це дасть спокій іншим і дисциплінованість їм самим! Такими методами користуються у сім'ях драконів. Нас тренують, контролюють і вчать. Це дає результати.
— Завтра ж складу новий графік! Ти і Кремінь матимете більше роботи! — махнув рукою і пішов у ректорат.
У нього і справді тепер буде чим зайнятися. І нам додасться клопоту. Зате в кінці оціню результати свого задуму.
Біг відклав на потім — потрібно перевірити що там ельфійка. Вона певно давно прийшла до тями.