Розділ 7

  Тепла ванна і улюблена кава привели мій настрій у більш гідний стан. Я було хотіла провести вечір тихо біля вікна з книгою, але мене чомусь викликали у ректорат. Одягла чорні штани які мені колись подарувала Таяна і суворий піджак. Такий стиль більше притаманний Таяні — але зараз важливо виглядати солідно, а мені хочеться чогось більш зручного. Тому цей комплект підходить ідеально!
Вже закриваючи двері на ключ я почула як відчиняються сусідні. Завмерла і знову відчула наростаючу напругу. Як мені це набридло.
— Вітаю, Даро, — тихо привітався дракон.
Защовкнула двері, наділа на обличчя безтурботну але сторонню маску — і лише тоді повернулась до сусіда.
— Вітаю вас, лорде Альмар, — холодним голосом промовила. — Попрошу вас дотримуватися субординації. Ми з вами чужі — тому не Даро, а леді Лістрет. На крайній випадок леді Дарина!
Сказала і впевнено пішла до ректора. Це була моя особиста перемога. Не над Теренцем — над собою. Спокійно і врівноважено поговорила і вийшла переможцем, навіть не покосилась у його бік. Йдучи коридором я контролювала кожен м'яз обличчя — аби маленька випадковість не видала мого розладу всередині.
— Леді Дарино, я радий що ви позбулися свого кулона. Це робить вашу гру у сувору пані більш вдалою! Я майже повірив.
Рен зіпсував мій настрій. Але я все одно вперто йшла вперед не звернувши на це жодної уваги. Хоча й була здивована що він помітив таку маленьку деталь і розкрив мою гру! Хай йому грець — цей хлопець на диво добре знає мене. Для байдужого нахаби це виглядає трохи дивно.
У кабінеті нашого поважного ректора нас вже очікував весь педагогічний склад академії.
— Дорогі мої колеги. Я хочу заздалегідь повідомити вам нову інформацію, — керівник підвівся зі столу. — Скоро буде щорічний бал — саме він знаменує середину навчального року, і саме на ньому цього року буде багато високої знаті з усіх країн. Тому явка кожного з вас є обов'язковою — і не забудьте попередити про це студентів. Бал повинен пройти ідеально! Від цього залежатиме наш престиж і фінансування!
Тільки не це. Терпіти не можу балів. З того самого першого урочистого балу в академії я вже двічі встигла його пропустити. І ось тепер вимушена йти знову! Це просто знущання!
— Всі можуть бути вільні! Попрошу затриматись лише наших аспірантів.
Один за одним викладачі не надто задоволені новими подіями покинули кабінет. Вільям наостанок прошепотів що чекатиме на мене у приймальні.
— Попрошу вас, пане Альмар, зачекати своєї черги після леді у мого секретаря. Як тільки закінчимо з Дариною — обговоримо плани на вас!
Теренз кивнув головою і прикрив за собою двері. Я залишилась один на один з ректором — і якщо судити по виразу його обличчя мені не сподобається те що він скаже.
— Я хотів би поговорити з вами з приводу вашої викладацької справи і захисту магістерських робіт.
— Так, звичайно. Уважно слухаю вас, лорде Карт, — він важко потер переносицю під окулярами.
— У нас зараз є деякі проблеми з кадрами і помічниками у сфері некромантії — тому я хочу перевести вас туди. Ви, леді, сильний некромант і гарно захистили диплом.
— Ні! Я не хочу розвиватися у цій сфері, — досить нагло перебила пана Оптікуса. Але мені байдуже — я не бажаю займатися цією магією щодня! Це не моє!
— А я сказав — будете, леді! — підвищив голос ректор і стукнув кулаком по дубовому столу. — Ви потрібні саме там — ваш диплом дозволяє мені перевести вас до некромантії. Візьмете документи завтра у Нінель. Всього вам доброго!
І рукою вказав мені на вихід.
— Але... — спробувала наполягти ще раз.
— Гарного дня, леді Дарина! — сказав Карт, опускаючи погляд на якісь папери.
На ватяних ногах я пішла на вихід. За дверима мене відразу підхопив під руку Вільям.
— Ну як? Все добре? — турботливо запитав чоловік.
— Мене переводять до некромантів, — сиплим ледь чутним голосом видавила відповідь. А він лише посміхнувся.
— О, то це нестрашно! Шкода звичайно що будемо рідше бачитись — але це некритично. Можливо навіть піде на користь.
— Це навряд. Дара терпіти не може цю частину своєї магії. Думаю варто спробувати щось змінити. Пробувала відмовитись?
Гучний сарказм пролунав несподівано — дракон був у самому куті кімнати, спершись плечем до стіни.
— Звичайно! Думаєш я вже зовсім повна дурепа?! — гнівно дивлячись на Рена відбила його репліку.
— Ми самі з цим розберемося! — відрізав Вілю, дивлячись в очі дракону.
Хвилину вони навіть не моргали — склалось відчуття ніби відбувається тихе протистояння.
— І як?
— Дарина не може настільки ненавидіти частину себе. Їй буде корисно допомогти темним магістрам, — задерши носа говорив мій... Мій — хто взагалі він мені?
— О, ну це суто чоловіче рішення, пане Рейк, — влучно прокоментував його рішення Рен. А далі покинув свій куток і пішов до кабінету ректора. Коротко постукав і отримав дозвіл увійти.
— Почекай на мене тут! Спробую вирішити цю ситуацію, — сказав і захлопнув двері кабінету.
Теренз Альмар
Мене аж трясло всередині від гніву до цього напихатого індика! Та йому зовсім не місце з моєю... Тьху ти — просто з Дариною. Вона ніжна, нерішуча, дуже тонка натура — а він як баран, не бачить жодної її проблеми, її емоційного стану! До мене вже дійшли чутки про їхні теплі стосунки — але мені чомусь дуже не хотілось у це вірити.
Дівчина вийшла до нього з проблемою — а він спромігся лише порадити терпіти те що їй не під силу! Хоча першою думкою було — яке мені до того діло? Все йде за моїм планом, дівчина тримається подалі від мене. Чому ж тоді так і кортить рознести — а в кінці ще й спалити до бісової матері, щоб на згадку лишилось лише попелище?
Я добре пам'ятаю який крик здіймався в її домі щоразу як ельфійка використовувала темний дар. Часто саме через нього вона отримувала покарання — дівчину не випускали з дому, вбиваючи ще змалку переконання що її частина то зло. Що саме цікаво — неконтрольоване, і згодом це дало плоди. Її магія вийшла з-під контролю і почала руйнувати та приносити біди на голову всієї родини. Це була вина її батька який не зміг вчасно зупинити свою дружину — але чомусь винною знову вийшла Дара. І ось тепер коли вона з таким важким трудом завершила навчання та приборкала ненависний дар — її знову змушують займатися тим що не приносить задоволення. Знову змушують терпіти! Я просто не можу цього допустити! Наплював на цього індика і сам пішов вирішувати питання про переведення.
— Ще раз вітаю, лорде Карт! — зайшов до нього після стуку.
— О, радий бачити вас у гарному стані, Теренце! — ректор посміхнувся хоч і був у не дуже гарному настрої.
— Дякую — все чудово. Хвороба минула.
— Чому не пішов до пані Тарн?
Я опустився в крісло для гостей. Не хочу стояти мов дитина на килимі перед злим татком. Тут ми обоє дорослі люди — тому й варто вести себе відповідно.
— Я погано переношу цілительську магію. Але зараз все добре і я чудово почуваюсь завдяки лікарським настоянкам леді Дарини, — керівник важко видихнув.
— Хочеш просити за її переведення?
Я зняв маску добродушного хлопця і стер свою посмішку.
— Ми давно з нею знайомі. І повірте — вона зовсім не та хто потрібен вам на темній кафедрі.
— І чому ж це? — вже суворо питає Оптікус. — Вона має диплом і гарні знання, а ще великий резерв! Та мало не найбільший у нашій академії!
Це було відкриттям для мене — я знав що вона не слабачка. Але щоб настільки.
— У неї чимало травм пов'язаних з цією магією — їй важко далось навчання контролю над нею. Але там у неї була мотивація — дівчина хотіла бути безпечною для рідних, — ректор уважно слухав і не перебивав. — Ви як гарний лідер добре знаєте що якщо поставити когось не на його місце — можна втратити майбутні перспективи! Так ось Дарина може стати видатним цілителем.
— Звідки така обізнаність?
— Пані Тарн сама розповідала і хвалила свою найкращу помічницю!
— Я подумаю над твоїми словами і чекатиму Дарину завтра у своєму кабінеті! А ти будь добрий — стеж за власним здоров'ям! — і одним жестом вказав на вихід.
Там мене очікувала схвильована дівчина — намотувала кола по секретарській і робила це під буркотіння професора-всезнайки. Закривши за собою двері я відразу зустрівся з її стурбованим поглядом.
— Ну що? — вона навіть не намагалась приховати хвилювання.
— Він завтра чекатиме тебе у своєму кабінеті. Тоді й прийме остаточне рішення!
На емоціях ельфійка кинулась мені на шию і обійняла. Швидко — однією секундою. Мов вітерець — але по всьому тілі розлилось приємне тепло.
— Вибач! Цього більше не повториться! Я дуже вдячна за допомогу! — прошепотіла Дара собі під ніс, заливаючись рум'янцем.
— Поки нема за що. Сподіваюся що все вийде так як потрібно.
Дівчина взяла себе до рук і підвела погляд.
— В будь якому випадку я вдячна тобі за спробу допомогти!
— А я досі вважаю що варто було просто підкоритись і дізнатися з цього щось нове, — вклав свої саркастичні п'ять копійок набридливий ельф. Як вона лише терпить цього Вільяма?!
— Можеш вважати так як тобі хочеться — але не смій втручатись у цю справу!
— Чому б це?! — зло почав кричати цей недолугий.
— У тебе була можливість допомогти. Ти її змарнував — тому відійди і не заважай більше, — сказав я наостанок і залишив врешті цей дурдом.
Варто вийти на пробіжку. Вона чудово заспокоює почуття і ставить думки на місце.