Розділ 4

   Життя неспішно йшло. День за днем. Я викладала і спілкувалась зі студентами, а ще мені довірили лікування новачків — тих що прийшли з-за завіси.
А це нові раси через які довелося багато вивчати того чого у нашій програмі просто не існувало. Вільям до речі часто допомагав. Після пар ми зазвичай корпіли над новими підручниками разом і розбирали що краще використовувати і де. Професор запевнив що і йому ці знання дуже потрібні для викладання нового матеріалу. От тільки я чула в ректораті від милої Нінель що разом з новими учнями прибули і декілька викладачів — саме вони будуть навчати наших студентів того що вміють, своїми методами. Але так як Рейк і справді дуже допомагав у засвоєнні нового матеріалу — я вирішила не розкривати що ці книги йому самому зовсім ні до чого. А для себе вирішила поки що не накидатися на професора з не зовсім зручними питаннями про його наміри.
Сьогодні я нарешті побачусь з Таяною. Не на п'ять хвилинок — а на цілий вечір. Подруга прийде на чаювання. У мене вже все було готово. Чай у маленьких чашечках з квіткою, наш пиріг, кілька кексів з пишним глазурованим кремом. Ще раз уважно передивилась стіл. Люблю коли все ідеально. Мої міркування перебив стукіт у двері.
Ну нарешті.
— Сюрприз! — за дверима стояла Тая і Селестія, весело посміхаючись. А я не могла повірити очам. Леті в академії?
— Ти тут? Але як? — дівчата весело завітали до мене і розсілись за невеликим столом.
— Прибула віддати деякі документи і залишилась на ніч, — відьма закинула ногу на ногу і смішно нею похитувала. — Ректор по доброті душевній дозволив переночувати в нашій старій кімнаті разом з Таєю.
Це був як ковток свіжого повітря. Мені дуже не вистачало нашої відьмочки з її теплотою і легким гумором.
— Вона до речі і мені сюрприз влаштувала! — гучно підкреслила Тая. — Заявилась на поріг — я навіть очам своїм не повірила, — сміялась демониця.
— То виходить у нас сьогодні традиційне чаювання утрьох, — радісно підсумувала я.
— Так. І в мене для цього навіть тортик є, — Леті взяла сумку і дістала звідти тортик.
— А у мене бабусина сомовиця! — повторила жест Тая і потрясла пляшкою у своїх руках.
Весь вечір ми згадували різні історії — початок нашого знайомства теж був приправлений новим витком розмов.
— Ви пам'ятаєте як гучно ви сварились коли я тільки прийшла до гуртожитку? — стукнувши рукою по столу реготала Селестія.
— Та є таке. Ми тоді навіть не додумались іменами одна в одної поцікавитись, — відповіла Тая, вона звичним жестом знову наповнила наші бокали.
— Нам тоді було не до того. Та й взагалі — що б ми згадували сьогодні якби все і відразу йшло по плану? — після моєї репліки дівчата притихли, згадуючи наші посиденьки після укладення пакту про ненапад.
— Щось у цьому точно є, — підсумувала демониця.
— А я знаю що саме ми б згадували! — Леті хитро примружила очі. — Я полюбляю згадувати вечір ярмарку з Рейдгаром, — дівчина виглядала щасливою. — До речі бал теж запам'ятали усі! Нестабільний портал і немало жертв стали вагомою причиною для гарної пам'яті!
— Ще й як! Ти мало не потрапила на той бік завіси! — більш суворо додала Тая. Вона того вечора теж пережила потрясіння. Брат і кузен що боролись невідомо з чим — змусили дівчину схвилюватися.
— О, і ще я чула новини що Альмар викладає! Ви бачитесь? — Селестія як завжди безцеремонно влізла в особисте, але вправно перевела тему з поганого — шкода що на особисте.
— Ні! — занадто поспішно відповіла на питання, через що побачила хитрий і недовірливий прищур очей. Але подруга не стала нічого коментувати — лише відпила сомовиці із загадковим виглядом. — Ми тримаємось на відстані, Тай — причин бачитись у нас немає! — спокійним голосом закінчила я. Бо їх і справді немає. Ми чужі! — Не варто навіть і згадувати про нього!
— Ну будемо вважати що я тобі повірила.
— Дівчата не сваріться! — влізла Тая. — У мене до речі є цікава історія саме про дракона! — голос дівчини став тихішим ніби хтось нас підслуховував. Якось вийшло що я навіть нахилилась до неї ближче. Але мені не цікаво.
— Плітки! — захлопала в долоні відьмочка і навострила вушка.
— Теренз останнім часом на наші пари приходить млявим і змученим. Вже тижні три як! Він ледь виконує ту програму що задає нам, — я навострила вуха. — Так ось, пішли чутки що в нього є дама. Студентка або ж викладач.
— І — давай швидше, не тягни! — Леті ніколи не відрізнялась терпінням.
— Не перебивай! — гаркнула демониця. — Хтось бачив його з дівчиною але не встигли дізнатися хто вона. Якщо вірити нашим хлопцям — то це вона випиває всі соки з нього.
— Та ну! Це брехня! Не буває таких ненаситних щоб цілого дракона звалити!
— Ото ж бо і воно! Я тієї ж думки. До того ж наступного дня на парі він ледь на ногах тримався! Навіть у спаринги не ставав — які обіцяв ще при першій зустрічі провести!
Дівчата почали жартувати і перекидатись дотепами. У нього хтось є? Хто? Та ні — мені все одно не цікаво. Навіть якщо і так — нехай. Яке мені до того діло? Вірно — ніякого. А якщо не дівчина?
Раптово прийшла зовсім інша думка. В мені почало наростати хвилювання. Це точно ускладнення після рани! Він же зовсім не відпочивав після того. А навіть магія потребує часу і якогось ресурсу з організму!
— Тобто він сам вас тренує ще з вівторка? — уточнила я слідуючи власній думці. Таяна подивилась здивовано. Ой — здається я трішки не в тему вклала своє хвилювання.
— Ну так. А що? В тебе якась інша інформація? — насторожилась підозріла Тая.
— А може це вона та сама ненаситна леді? — як завжди безтурботно підначила відьма. Демониця лише цикнула на неї.
— В ніч на вівторок наша Дарина була у мене — чомусь дуже стурбована і буквально у відчаї, — додала Тая і перевела погляд з Леті на мене.
— Я не можу пояснити. Пообіцяла мовчати. Вибачте — але це не моя таємниця, — в кімнаті стало тихо. Кожна думала про щось своє і тихо цідила напій.
— Дара, неси каву. Зараз будемо підіймати настрій. А то знайшли через що сваритись і мовчати! Не можеш — то й не треба! Кожна з нас має право на приватність! — зняла напругу Селестія. Дівчина завжди вміла невимушено вирішувати подібні проблеми. Одним словом — душа нашої компанії.
— Як справи з твоєю аспірантурою? — вже більш спокійно переводить стрілки розмови Таяна.
— Навіть не знаю, — дівчата вкотре схрестили погляди на мені, змушуючи ніяковіти.
— А там вже що за історія! — Леті показово надула губи. — Через власне одруження стільки цікавого пропускаю!
— Та нічого такого! — посміхаюсь. — Просто мені здається що Вільям трохи більше ніж того варто... Точніше навіть не так. Ну як це краще пояснити? Його ніби забагато в моєму житті.
— Як це забагато? — перепитує подруга.
— Спільні лекції, — починаю перераховувати не лише для співрозмовниць але і для себе.
— Це нормально — він твій куратор, — швидко підсумовує Таяна.
— А лікарське крило? Я нещодавно почала допомагати пані Тарні — головному цілителю нашої академії.
— І що він придумав щоб бути поруч? — весело запитала Леті. Сором'язлива посмішка сама виникла на моєму обличчі.
— Сказав що йому як викладачу цілительських основ теж не завадить трішки практики. Ніби як її вже давно не було.
— Ого, та ти його зацікавила! — підморгнула відьма.
— Та ні... Не думаю що це так.
Таяна пересунулась ближче і уважно подивилась на мене.
— Певно є ще щось. Не хочеш доповнити список?
— Ну ще ми разом вивчаємо нові раси і методи їх лікування.
— Тобі це потрібно для роботи і практики — і взагалі на майбутнє! А йому навіщо? Знову прикрився викладанням.
— Тая, ти завжди так влучно підкреслюєш основне. Я б і не змогла пояснити це краще, — я задоволена що подруги зрозуміли мене самі. Чомусь було важко описати їм свої підозри.
— Ммм, цікаво виходить, — протягнула демониця. — Часом не було ще якихось подарунків?
Я лише знизала плечима.
— Ми часто обмінюємось інформацією — тому інколи Вільям дістає для мене рідкісні книги які зазвичай важко знайти.
— А це вже серйозний аргумент! Можливо були ще якісь дзвіночки які ти не бажаєш помітити? — з прищуром питає відьма.
— Та ні — все досить просто і звично. Книги, інколи чай з печивом в перерві.
Дівчата переглянулись між собою і ніби змовились — посміхаючись одна одній.
— Тут як білий день видно! Ти йому подобаєшся! — поставила крапку Селестія.
— Я в цьому не впевнена, — покрутивши в руках чашку, трішки обдумала висновки подруг. А якщо так — то що тоді? Що з цим робити? Я ж зовсім не вмію фліртувати і влаштовувати особисте життя.
— Наша Леті має рацію. Тут щось більше ніж проста турбота куратора. Навіть більше того — наскільки мені відомо чоловіки не заморочуються просто так! Можеш мені повірити, — Тая сумно зітхнула і ми з відьмою підсіли ближче щоб обійняти подругу. Ми вже давно знали про її невдалу закоханість — саме вона привела нашу демоницю в академію рас.
— Впевнена що ти знайдеш більш вдалу кандидатуру ніж отой Кей!
— І я впевнена в цьому! Навіщо тобі той хто за стільки часу не зміг розгледіти все те прекрасне що бачимо ми! — пошепки додала я.
— Ви праві! Можливо так і найкраще — адже я зустріла вас, — ми дружно обійнялись підтримуючи одна одну. Всі давно сумували за такими посиденьками.
— Пропоную закрити тему хлопців і перейти на нас! — швидко і з посмішкою підкреслила Селестія.
Що тут скажеш. Відьма мала рацію.