Розділ 3. Як втекти з полону і не загубити при цьому тіло

На ланцюгу були руни підкорення. Надійні. При спробі відкрити замок або розірвати ланцюг — тіло паралізувало. Магія циркулювала в тілі, але використати її для впливу на зовнішній світ було неможливо. Зцілити себе — запросто, висушити одяг, волосся — на здоров’я. Зробити дірку в стіні, вирвати ланцюг, знешкодити захисну руну на дверях — параліч.

— Хитро. Навіть краще, ніж тюремні кайданки в Герінгарді. Гуманно і безпечно. Готова побитися об заклад, ці кайдани вигадав Геліос. Он і руни знайомі, наче зі шкільного підручника перемальовані.

Ель витяглася на тонкому набитому прілою соломою матраці, поклала руки під голову і стала чекати. Раз її не вбили, а посадили в такі гуманні умови утримання, то повинні скоро провідати.

Чекати довелося довго. Отямилася Ель вночі. А двері відчинилися, коли в маленьке віконце під стелею уже жарко заглядали сонячні промені. Падали вони прямо на ліжко і від цього було дещо незатишно. На щастя, регенерація працювала.

В камеру зайшов чоловік. Запилений одяг, втомлене обличчя і чіпкий уважний погляд.

— Ну що, демонице, розповідай.

— Що, навіть не привітаєшся? Що за неввічливий світ. — Ель сіла і з цікавістю почала розглядати гостя. — Ти взагалі хто такий?

— Холодний, сотник сьомого крила паладинів. Ти знаходишся у повній моїй владі і не зможеш ні втекти, ні комусь зашкодити.

— І навіщо ж я тобі, сотнику?

— Ти розкажеш мені, де твоє гніздо.

— Яке ще гніздо? — здивовано поглянула на нього Ель.

— Ваше гніздо кровопивць. Чи думаєш, я не знаю, що ви, стриги, живете гніздами? Найсильніша стає маткою і народжує різну мразоту. То де твоє гніздо, стрига?

— Я не стрига. І поняття не маю, де твої улюблені демони живуть.

— О, ти хочеш пограти в таємницю, — протягнув сотник. —  Подивимось, чи довго ти протягнеш без крові і на денному світлі.

Він багатозначно подивився на віконце під стелею.

— Я не стрига.

— Я повернусь за два дні. За цей час ти будеш готова до щирої розмови.

— Хочеш побачити нестямну від голоду і сонячних опіків стригу? — криво посміхнулася Ель. — Що ж, поговоримо за два дні. Буду чекати на тебе з нетерпінням.

Вона знову лягла і склала руки на грудях. Сотник вийшов. Клацнув замок.

Що ж, у неї є два дні, щоб зняти ланцюг і втекти.

Руни підкорення сильні, без допомоги з-зовні ланцюг не зняти. При спробі перетерти чи розірвати — параліч. Там, де ланцюг кріпився до стіни — так ж самі руни паралічу. Отже — не висмикнути.

Залишався лише один спосіб утекти — через потойбіччя. Чомусь ніхто не здогадався поставити блокуючі руни. Наче місцеві маги взагалі не знають, що таке астрал, або не вміють ходити туди у фізичному тілі. Останнє дійсно було мало кому доступним умінням. Тіло потрібно перетворити на енергію. Перенести разом з душею у потойбіччя, потів вийти в реальний світ і матеріалізуватися. Доволі складний процес, особливо, якщо світ чужий і реагує на тебе, як імунна система на чергову бацилу.

Тож спочатку Ель перенеслася до воріт світу мертвих лише ментально. Знову порожньо і безлюдно. Хоча ні, он дві постаті в плащах йдуть з різних кінців до пересохлого русла і ведуть за собою по кілька заблудлих душ. Грегорі і Філіп. Працюють невтомно. Шкода, що світ загине раніше, ніж їхні зусилля принесуть відчутні наслідки.

Ель зосередилася і спробувала забрати сюди своє тіло: не вдалося. Надто чужа для світу. Надто невідома.

Що ж, часу обмаль, тож доведеться працювати дуже й дуже ефективно, що світ навчився впізнавати її силу і не блокував. Для початку, наприклад, можна відновити човен.

Ель підійшла до пересохлого русла. Ну і де це джерело? Заблоковано чи висохло? В неї може не вистачити сил створити його з нуля.

Ель просканувала  русло в обидві сторони. Є!