Інтермедія 2. Темна епоха: дракон і фея

— Ось, пане Драконе, бачите, раніше такого не було, — Артес кивнув на мертве тіло новоприбулого. Артес був одним з тих, кого Геліос приніс до Безкраїх степів, на берег річки, яку люди відразу назвали Життєдайною. Своє ж поселення вони з не меншим пафосом назвали Першим Містом.

Семеро втікачів, хоч і були виснажені, відразу збудували спільний будинок, де й ночували, доки будували кожній сім’ї окрему хату. Зараз там проводили збори, також там спинялися на ночівлю новоприбулі, які змогли дістатися Великого Степу в пошуках кращої долі.

Останнього з них сьогодні знайшли мертвим.

— Ранки на шиї, бачите, наче від зміїного укусу, але щось не те. Мабуть, черговий демон розгулявся.

— З нього висмоктали життя. Через кров. Колись я таке вже бачив, — Геліос згадав подорож у рідний світ Елі. Такі спустошені тіла, обезкровлені, позбавлені магічної і життєвої сили залишали вампіри, які вбивали.

— Ви допоможете, пане Драконе?

— Звісно.

Перебування в цьому світі затягнулося, Геліос фізично відчував, як його сила проростає в цей світ, але не міг зібратися з духом і кинути людей напризволяще. Та й Рося його б у такому ганебному вчинку не підтримала.

Ніч Геліос провів на даху общинного дому. Звідси добре було видно всю вуличку — дев’ять хат, за ними — оброблені поля. Місцеві знали ціну щоденному труду, особливо весною. Попередню зиму вони пережили тільки завдяки своєму покровителю — Золотому Дракону і його дружині Росі, які дбали, щоб їхні підопічні не замерзли і не загинули від голоду.

Тінь з’явилася наче нізвідки. Тоненький серпик місяця ледве світив, але Геліусу цього вистачило, щоб угледіти незнайомства. Надто різкі і швидкі рухи, як для людини. Та й аура специфічна. Демон. Стрига. Голодний. Схожий на розумний підвид цієї раси. Не здатний самостійно виробляти життєву енергію і змушений тягнути її з інших істот.

Геліус мимоволі відчув полегшення, зрозумівши, що не доведеться мати справи із сородичем подруги. Не те, щоб Ель це засмутило, але все ж…

Кілька секунд — і він уже за спиною стриги. Один удар відрослими кігтями по горлу демона — і відрізана голова покотилася землею. Крові майже не було. Тіло зробило ще кілька кроків, безпорадно махаючи руками, і впало.

— Поглянь, місцеві кровопивці наче не сильно відрізняються від стандартної класифікації.

Геліос виклав тіло і голову стриги на стіл. Рося мовчки запустила магічне сканування.

— Цей екземпляр ближчий до вампірів, ніж зазвичай буває у демонів. Схоже, що вони мутують. Є шанс, що якщо світ не загине, то стриги зможуть перетворитися на черговий підвид вампірів.

— Стандартні руни їх стримають?

— Треба перевірити. Зможеш піймати кілька живих особин? Я нанесу захист проти стриг, і також спробою застосувати захист проти вампірів.

— Мутація настільки успішна?

— Важко сказати, мені ще бракує досвіду отак відразу все побачити. Потрібно перевірити мої висновки на практиці. То ти зможеш знайти ще стриг?

— Мабуть, зможу, адже демонів у цьому світі вистачає.