Глава 40

Іноді я бачу такі дивні сни, наче знову опинилася в потойбіччі. Краще, правда, про це зайвий раз не розповідати, бо мені довелось кілька місяців відвідувати психолога. Як пояснила спеціалістка - це наслідки того, що я заблукала в лісі й отримала сильний стрес. Єдине, що залишилось незрозумілим - коли  і як встигла змінити одяг? Я навіть рота вже відкрила, щоб розказати, але одразу уявила себе в одній палаті з Наполеоном, якому я розповідаю про амазонок Первісного лісу і власного дракона. Отже, мені довелося збрехати перше-ліпше, що спало на думку - просто сподівалась отримати іншу роль і зробила собі ще один косплейний образ. 

До речі, мої друзі також мовчать про те, що бачили в лісі, і всі прийшли до одного висновку - тут або дія магнітного поля, або ми пили пиво з недозволеними речовинами від яких кукуха їде. Так що єдиний мій сьогоднішній порятунок - робота, а ще в мене з’явилась нова пристрасть і я почала малювати: вигадані світи, дивних створінь і чарівні пейзажі. Думала просто буду розважатися, та раптом картини непогано почали купувати, одну навіть повісили у нашій піцерії. 

Що до іншого, поступово життя повертається до звичайного ритму і ми знову збираємось нашою шаленою компанією, щоб потеревенити і випити пива. Сьогодні новий привід для маленького свята - Костя вмовив Антона стрибнути разом з парашутом, бо нашим хлопцям мало адреналіну в реальному житті! За таке не гріх і випити, тим більше є вільні місця в Валбері, де все прикрашено в ірландському стилі та навіть офіціантки обов’язково руді. 

Як тільки захожу в бар, одразу бачу кремезну постать Кості, що нависає над стійкою й активно жестикулює. 

-Привіт, - не встигаю ще вмоститися на барному стільці, як Костян радісно повідомляє ще одну новину. 

- Познайомся, це Саня, - тицяє в сторону бармена. Когось він мені страшенно нагадує, може того симпатичного фавна, що смажив м’ясце в таверні? Така ж гостра борідка, кучеряве волосся і веселі очі. - Уявляєш, він теж їде на нові збори, та ще й вміє грати на волинці! Оце поталанило, скажи? 

Нашому вікінгу все вбачається в найкращому світлі, ну як же інакше - зайшов випити крафтового пива і натрапив на однодумця! Правда цього разу я зареклася брати участь в подібних експериментах! Ніяких більше знахарок, відьом чи ельфійок, хіба що можу полайкати фотки в тіктоці! 

-До речі! - фізіономія у Кості задоволена, отже вже знову щось придумав. - Нам не вистачає однієї людини!

-Навіть не починай! - в мене всередині все стискається. 

-Та ти послухай! В тебе є професійний фотоапарат, а там фільмування буде вночі, сама розумієш, яка вийде з телефону якість! Поїдемо автобусом, так що точно не заблукаємо…

Він раптово знижує голос, чухає борду та якось ніяково відводить очі. Між собою ми вже вирішили ніколи не повертатись до цієї теми, тому він одразу замовляє мені безалкогольне і намагається зам’яти питання. 

-А ти правда граєш на волинці? - познайомившись ближче питаю у бармена. - Все життя хотіла хоч раз почути це наживо!

Я правда не брешу, бо давно фанатію від здоровенних шотландських хлопців і навіть підписана на них в інстаграм. Саня обіцяє, що влаштує нам прослуховування, але точно не сьогодні, бо в нього зміна. Хіба що можемо разом поїхати ввечері на дачу, там все й обговоримо!  

-А в тебе татушка кльова! Де робила? - між іншим підмічає новий приятель і я замовкаю на половині слова. 

-Так, знайомий один допоміг. Він не місцевий! - тихо проводжу по завитках, які прикрашають руку, наче це Андріл чаклує над моїм закодованим ім’ям. 

Чи сумую я за ним? За три місяці мандрівка в потойбіччя стала здаватися майже нереальним сном, все, крім однієї маленької таємниці, про яку я поки що не готова нікому розповісти. Це не так просто, тому відганяю від себе спогади і підключаюсь до розмови про майбутню рольовку. Скоро до нас приєднуються і інші,  всі, крім Лоли, у якої саме на цей вечір запис на манікюр. Так і чую її капризний голос: “Справжня ельфійка не може дозволити собі недоглянуті руки чи зачіску!”. Бідна Лола! Якби вона побачила, як насправді виглядають келборай, русалки чи феї, вона б цього не пережила! 

-Загалом всі за, так? - Костян вириває мене зі спогадів, його голос перекрикує гучну музику в барі. - Катя, ти побудеш папараці! Зустрічаємось в суботу на дачі у Сані, порадуємо сусідів!

Я не впевнена, що поїду, все це сколихує дуже багато спогадів: і смішних, і трохи жахливих, але хіба з моїми друзями можна сперечатися? В неділю коли я вирішую побути дівчинкою-тюленем, мене підіймає настирний дзвінок й змушує сповзти з дивана. Відкриваю двері як є - в піжамі з єдинорогом та аби як закрученим волоссям. Це у Анджеліни Джолі така зачіска виглядає сексуально, а у Катерини Мурашко більше схоже на ночівлю в курятнику. 

-Катю, ну ти у своєму репертуарі! - першим заходить Антон. - Тільки не кажи, що в тебе не спрацював будильник! 

-Я ого не ставила, сьогодні перший вихідний за два тижні! - ще намагаюся якось викрутитися. 

-Ось і добре, подихаєш свіжим повітрям, в тебе десять хвилин, щоб одягнутися!  

Здоровань відкриває пиво зубами, від чого в мене мороз йде по шкірі - точно в нього в роду були не просто вікінги, а якісь безсмертні Дункани Маклауди! Оскільки вибору в мене вважай немає, одягаю старі джинси та улюблену футболку. Ледве влізла, а це ж тільки початок, скоро доведеться пояснювати те, що стане новиною року! Слухаю друзів в пів вуха. вони знову обговорюють зброю та костюми, які видивились десь в інтернеті, а я поряд з Сашком сиджу на передньому сидінні. 

-Попереджую одразу, - посміхається він. - Дача - то просто так, голосна назва! Бабин будинок зі старим садом у чорта на куличках.

-Просто мрія! - відповідаю, розсіяно поглядаючи на дорогу. яка повільно звертає до посадки. - Можна буде взяти в оренду, коли ці скажені почнуть мене діставати?

Сашко дна мить повертає голову, щоб поглянути на друзів, що перейшли до запеклішої частину суперечки і киває, бо інколи їх дійсно важко витерпіти! На щастя ми швидко добираємось до дачі, вже видно будинок під черепичним дахом і кілька старих вишень біля хати. коли стається неймовірне. Автівку підкидає. вона наче врізається в невидиму загорожу і глохне.