27.06.158р.
Маг-Рівік, Вільні Землі
Я ледь дочекалась початку тижня. Ще й декана десь біси вчора носили, бо завітав до нього нікого там не знайшла. Тому ледь промені зірки визирнули за горизонт я спрямувала свої ноги до школи, а точніше телепортувалась задля прискорення. На моє здивування, я ж розраховувала і день там просидіти в очікуванні, навіть готова була уроки пропустити, Калрін Лавер був на місці.
Декан був не сам, а в компанії з незнайомим чоловіком. Вони щось жваво обговорювали й нікого в такий час не очікували, тому моя поява викликала не тільки здивування, а й роздратування. На відміну від незнайомця Лавер впорався з емоціями швидко, та не гаючи час познайомив. Як виявилось це був той самий артефактом, якій мав допомогти нам в Вільних Землях.
- Так це через цю особу мій не дуже балакучий підопічний плескав язиком наче вулична торговка? – запитав Хейл Янг уважно мене роздивляючись.
Я ж в свою чергу роздивлялась у відповідь. Проте нічого особливого у зовнішності не помітила. Темне волосся, світла шкіра, гострі вуха. Та все ж таки він мені когось нагадував.
- Так. У Яти дуже великі проблеми з контролем емоцій. Їх звісно стримують артефакти. Й не один. Та на велику біду не завжди. Негативні емоції нейтралізують будь-якого виробництва, чи то ельфів, чи укнаєрів, чи ще чиєгось.
Я насупилась. Декан звісно правий, та це не привід розповідати всім про мої недоліки.
Розмову про мої здогадки з приводу того, що відбулось на святі довелось відкласти та перейти до обговорення, чи ризикую я довірити, та на яку годину зустрічаємось. Хейл Янг я ще не довіряла, але, на диво, вже довіряла Лаверу, тому зустріч запланували після завершення занять.
***
Для мене вже не було несподіванкою, що до Дикого Лісу з будь-якої точки світу можу телепортуватися лише я. Декан ще на початку пояснив, що цю частину захищає магічний бар’єр, тому навіть йому, що був тут не раз, треба спочатку перейти через Лісовий Будинок, а вже з подвір’я переміщатися далі. Та й взагалі, на кордоні цієї території стоїть захист, який пропускає в обидві сторони всіх нерозумних, від тварин і птахів, до химер та немерців, а от розумних ні. Потрапляючи під вплив заклинань шукачі пригод та скарбів спочатку блукають, а потім, якщо пощастить, знов опиняються на зовнішній стороні одного з королівств, і не факт в тому, з якого зайшли.
- Хм,… - вкотре хмикнув Янг досліджуючи артефакт.
- Якось можна його вимкнути? – не витримав і запитав Лавер. Ми вже три години витратили спостерігаючи за діями мага.
- Не можна. Не вистачає запчастин, - виніс вирок Янг.
Ми з деканом навіть озирнулись один на одного в здивуванні, бо стовідсотково знали, ніхто з нас нічого звідти не витягав.
- Ти впевнений в цьому?
- Як і в тому, що я син своїх батьків.
Дивне порівняння. Здалось, що за ним переховується чергова таємниця. Допитливість на хвилинку підняла голову, та довелось її придавити. Не час зараз для нових секретів, тих що є вистачає, навіть з надлишком.
- Тоді як артефакт “спав”? Адже поки ми сюди не сунули свого носа, він не діяв? – запитала я.
Ось тут допитливості дала волю, все ж арефакторство мій напрямок.
- Його хтось активував, а потім витяг частину, що відповідала за вимкнення, - продовжив артефактор. - А ви впевненні, що саме ви його активували? Невже нікого окрім вас тут не має?
- Є я. Мої друзі. Та вони так далеко не заходили. Звісно Калрін. Ще є пан фот Хейнн, - перерахувала всіх, про кого мені було відомо.
- Елмет?! В цій частині?! – здивовано витріщив очі Янг.
Ми з деканом стверджуючи кивнули головами.
- Неймовірно! Але це не він. Елмет не зміг би запустити, а після зіпсувати цей артефакт.
- Чому так вирішив? – здивувався Лавер.
- А ти придивись сюди. Краще вдвох.
Наблизившись на максимально безпечну відстань ми подивились туди, куди вказував артефактор. Янг запустивши в виріб незнайоме заклинання, що змусило непомітний до цього напис засвітитися.
- Рінг ог джег коммер, - спочатку я прочитала в голос, а вже після усвідомила, що це могло бути небезпечно.
- Не хвилюйся. В тебе такий акцент, що тричі повтори його нічого не відбудеться, - заспокоїв мене Янг.
- А що воно означає?
Маг зітхнув, та подивився на Лавера.
- Що нас чекає недобрий сюрприз, - відповів декан.
Я насупилась, пояснювати мені ніхто з чоловіків не поспішав. Від нетерплячки я випустила хвоста та вдарила ним об землю.
- Це не просто артефакт погоди. Я б навіть сказав і близько не він. Зміна погоди лише сторонній ефект, - почав пояснювати іллін, - Це артефакт заклику. Маяк. Між світовий.
Хвостом об землю я вже била від люті намагаючись хоча б якось заспокоїтись. Як мене все це дістало. Хто б знав. Невже мені не судилось жити спокійним життям? Чи це мені за минуле, в якому невистачало пригод? Та коли я готова була голими руками розтрощити клятий маяк, краєм свідомості почула тихий голос Янга.
#27 в Фентезі
#3 в Бойове фентезі
#118 в Любовні романи
#30 в Любовне фентезі
Відредаговано: 15.02.2025