4 Розділ

Ви коли-небудь їхали в машині, яка коштує, як цілий квартал будинків? Я так. Ось прямо зараз я сиділа на пасажирському сидінні "Роллс-Ройса", яким керував мій бос.

 І чому я подумала, що в нього просто є водій? 

Хах.

 У цій машині я навіть дихати боялася, не те що пошевелитися і щось зламати. До біса дорога машина, таку я собі навіть через двадцять років і з проданою ниркою дозволити не зможу.

Тиша в салоні  дуже давила, тож я просто почала дивитися у вікно на багатоповерхівки, які зовсім не пасували цьому авто. Тепер стало цікаво, який будинок у директора?

— Орло, а можна питання?

Він, не відволікаючись від дороги, кивнув.

— Який у вас будинок, якщо ви володієте такою автівкою?

Він мовчав, а тоді повернув у інший бік. Кардинально в інший бік від мого дому. Я вдавилася у сидіння, не розуміючи, куди ми їдемо.

Через кілька поворотів ми приїхали до готелю "ІнтерКонтіненталь".

— Я викупив цей готель. Тепер я мешкаю тут на постійній основі і отримую прибуток від тих, хто хоче тут зупинитися.

Оце так хороми. Я очікувала палац, але не думала, що це готель. Так, ельфи прославилися своєю любов'ю до краси, але я не думала, що вони настільки її люблять.

Восьмиповерхова будівля з підсвіткою золотого кольору знизу та синього зверху додавала споруді неймовірного шарму. Дощ, який щойно накрапав, тепер підкреслював блиск мокрого мармуру.

— Так, чогось такого я і очікувала. А тепер відвезете мене додому?

Він знову кивнув, але не зрушив з місця. Замість цього він натиснув на якусь кнопку, і музика у салоні стихла.

— Хочу прояснити один момент Ужвенко. Я викупив п'ять компаній  через вас. Я викупив їх, бо ви були в них ключовою ланкою. Ваша сестра  а не мій директор маркетингу, мали бути вислані, адже вона  — причина його падіння. Але, на жаль, наші закони не поширюються на людей. Тож я вирішив використати вашу логістичну майстерність. Це була угода з вашою сестрою: ви — її заміна.

Я мовчки перетравлювала ці жорстокі слова. Він був чесний.

— Тобто, я навіть не варта була того, щоб ви звернули на мене увагу? Я просто пішак, якого ви обміняли на сестроку-зрадницю? — Мій голос звучав тихо, але різко.

— Ви не пішак, Ужвенко. Ви — шахова фігура, яку я довго шукав. І тепер ви сидите у моїй машині, як заступник директора. І ті хто сидів на зборах остаточно прийняли вас як мого заступника.

Він завів машину, і ми поїхали у напрямку мого кварталу.

— Я не вибачаюся за свої дії, але пропоную вам компенсацію. Не лише грошима. Я можу забезпечити вашу сестру, доки дитина не виросте. А ви... Ви станете моєю правою рукою. З вами я врятую цю компанію від внутрішнього гниття. Я це бачу.

Я відчула, що моє серце прискорилося. Врятувати компанію Макса? 

— А що, якщо моя помста буде в тому, щоб зруйнувати цю компанію зсередини? — Я кинула йому виклик.

Він посміхнувся, і ця ямочка біля його губи знову проявилася.

— Спробуйте. Я давно не відчував такого азарту. Тільки тепер це має бути не дитяча гра а помста дорослої жінки. 

Я схрестила руки на грудях та надулась.

-Ні ну так не цікаво, нападати на ворога коли він знає про напад не у моєму стилі….напевно я краще відкладу помсту до наступних робочих буднів. Або і затримаю на весь наступний рік. 

Ніякої реакції на свої слова я не побачила і лише відвернулась до вікна.

***

Максим

Я завіз Мілу до її дому і провів її поглядом прямо до під’їзду. Її тендітна постать, напружена та тендітна, зникла у темряві осіннього вечора. Ситуація, що склалася сьогодні, була зрозуміла всім, окрім неї самої.

Вона була моєю Парою.

Парою, обіцяною мені Деревом Життя та тією, кого я чекав п’ятдесят років у цьому гнилому світі разом зі своїми підданими. Коли вона виступала на зборах, хвилі магії були такі сильні, що вся будівля гуділа. А вона навіть не відчула цього.

За той час, що я був з нею, вона відчутно змінилася. Волосся, очі, усе в ній змінювалося під впливом магії Дерева. Можна було сміливо сказати, що вона стане ельфійкою через певний проміжок часу. 

Від тієї дівчини, яку я зустрів два місяці тому, вже нічого не залишилося. 

Проте зараз, знаходячись поруч зі мною, цей процес проходив помітно лише для мене. 

Можливо, воно й на краще. Вона б не повірила.

Питання лише в тому, чому Дерево обрало саме її? Чому мені та моїм ельфам довелося прийти в інший світ, наповнений війнами та горем?

Я досі пам'ятаю, як звернувся до старого Світового Дерева з проханням допомогти знайти мою Пару, бо жодна ельфійка не підходила мені. 

І Дерево відгукнулося, давши тисячам ельфів Завдання, яке вони мали виконати, щоб отримати Благословення. Хтось виконав свої завдання одразу і повернувся, хтось провалився, а хтось, як і я, досі не міг виконати своє Завдання.

Коли ми прийшли, хтось закінчив війни, хтось очистив океан, хтось створив альтернативну версію палива. З нашим приходом на Землю цей світ змінився на краще. 

Можливо, в цьому і було наше справжнє завдання: прибрати гріхи людей і змусити їх жити в мирі.

Але коли ми підемо, чи буде все так само? Чи вони почнуть нову війну за те, що ми їм дали? А те дитя, яке мало народитися, якому я дав народитися (хоч це і порушення Закону)... Що буде з ним? Чи не стане воно носієм ще більшого хаосу?

Запитання важким тягарем тягнули мене донизу, коли я під’їхав до готелю. Я керую світом, але не можу керувати власним серцем і власним Завданням.

— Тягар правителя — в його рішеннях, — повторив я слова батька, глибоко вдихнув холодне осіннє повітря та вийшов з авто.