1 Розділ

— Що ж, друзі, приємно було з вами працювати! Ті, хто хоче й далі працювати в цій фірмі, можуть підійти до відділу кадрів. Там вам повідомлять вашу нову заробітну плату... Ті ж, хто хоче розірвати контракт, можуть іти зі мною.

Я міцно стиснула теку з документами в руках і, звісно, спостерігала, як усі квапливо чимчикують до відділу кадрів.

Ще одна людська логістична компанія, у якій я працювала, була поглинута "Elf Company". Щоб їх собаки загризли! Щойно якась компанія ставала для них серйозним конкурентом, вони тієї ж миті її викуповували, пропонуючи суму, від якої жоден директор не відмовиться.

Я ніколи не розуміла цього ажіотажу навколо ельфів. Так, вони раптово з'явилися в нашому світі. Так, вони мали магічні здібності і могли робити те, чого не можемо ми, люди.

 Так, вони вродливі, наче янголи, з гострими вухами. 

І це все.

 Я ніколи не прагнула працювати в їхній компанії, бо була більш раціональною. Я не намагалася стрибнути вище голови у школі, як це робили інші, щоб потрапити до цієї клятої корпорації. Не страждала від того, що не здала сесію на відмінно в коледжі. Але от проблема: вони викуповують уже п’яту логістичну компанію, в якій я працюю! А я тільки-но почала до неї звикати! 

Дістали!

— Чого тобі, Ужвенко? — Директор Дмитро Ігорович різко розвернувся, почувши мої кроки. — Відділ кадрів в іншому крилі...

— Я... я знаю, — пролепетала я, поправляючи круглі окуляри. — Я хочу звільнитися... Ви казали...

— Ех, Міло, Міло, — Він дістав зі столу чистий аркуш та зразок заяви на звільнення. — На, пиши за прикладом...

Це була моя п'ята заява на звільнення. Зітхнувши, я почала обережно виводити літери на папері. І де тепер шукати роботу?

Думки почали метушитися в голові, викликаючи мурашки на спині та холодний піт у руках.

— Чому не пішла до відділу кадрів? Ти ж така розумна, ти б їм стала в пригоді.

Я відволіклася від думок і подивилася на вікно поруч зі мною.

— А самі як гадаєте? — У відображенні на мене дивилася худорлява світловолоса дівчина в офісному костюмі, з тугим пучком на голові та в круглих окулярах.

— Так, тут не посперечаєшся, — Окинувши мене поглядом, виніс вердикт мій начальник. — Але ж ти тямуща працівниця, все гарно робиш. Чому б не спробувати?

— Бо я не хочу стрибати вище голови. Мені добре серед простих людей, а не еліти, якою себе вважають працівники в тій компанії.

Я поклала ручку і встала.

— Ну, як знаєш... — Сказав чоловік, відкорковуючи якийсь алкогольний напій.

Кляті бюрократи. Я знову втратила роботу. Ех, а так добре тут було. І найпаршивіше навіть не це, а те, що моя сестра, яка так обожнює цих клятих ельфів, що навіть була готова йти туди прибиральницею, знову буде вихвалятися перед батьками, який вона чудовий менеджер із продажів і як їй подобається там працювати. 

А головне — почне вмовляти мене туди піти, бо у відділі логістики в них постійно зміна директорів. Чи то крадуть, чи то не виконують своєї роботи — не знаю, але вона постійно мене туди сватає. Можливо, сказати, що я захворіла і не їхати цими вихідними до батьків? — Думала я, заходячи в ліфт.

— Притримайте двері, — Почула я мелодійний голос і виконала прохання.

У ліфт увійшла жінка — дуже гарна і, очевидно, не з нашої фірми. На високих підборах, у елегантній сукні, вона справді виглядала ефектно і була вища за мене на голову. Схоже, це й є працівниця відділу кадрів, до якої була черга з наших.

Жінка подивилася на мене й усміхнулася.

— А вас я не пам’ятаю... Ви чиясь родичка?

Схоже, вона бігла в ліфт не просто так.

— Ні, я працювала в цій фірмі, ось, писала заяву на звільнення, — І помахала документами в теці з трудовою книжкою.

— Ох, а чому ж ви не захотіли влаштуватися в нашу компанію?

Я посміхнулася і вирішила збрехати. Краще так, ніж сказати правду. Вибачай, сестричко.

— У вашій фірмі працює моя сестра. Я з нею не в найкращих стосунках, бо в неї інше бачення життя, ніж у мене, тож я переважно тримаюся подалі від неї та від потенційного конфлікту.

Жінка зітхнула.

— Розумію, але це ж такі перспективи... Ви могли б заробляти вдвічі більше, ніж зароблятимете в людських фірмах.

Ось вона, сила "Elf Company": гроші, за які можна купити все і всіх.

— Я не дурна, тож розумію, які в мене перспективи. Але запити вашої фірми не завжди співпадають із можливостями. Я муситиму жити на роботі, щоб хоч якось встигати. Хіба ні? І якщо цього вам замало, то моє особисте життя — діти, чоловік... Де я те все знайду, якщо гнатимуся за кар'єрою? Мої батьки хочуть онуків, а моя старша сестра постійно в роботі або в навчанні. Воно мені треба? За гроші продати душу і життя? Ні, дякую, і на все добре.

Двері ліфта відчинилися, і я стрімголов побігла геть.

***

А тим часом у компанії "Elf Company"...

Максим 

— Це вже п’ята фірма, яку ми викуповуємо, але після того, як вони переходять до нас, продажі не зростають. Може, поясните мені, навіщо нам такі компанії?

Мій помічник, низькоранговий ельф, завмер із планшетом у руках.

— Як ви можете бачити, — Показав він пальцем на одну з тек. — Це їхній заробіток за цей рік. Вони виконували бездоганні поставки. А суми замовлень у них росли щомісяця, і кожна фірма перевершила нашу по логістиці. Тому всі ці фірми були викуплені. Але після цього вони всі занепали. І, як я з’ясував, коли ми викупили останню, причина була не у фірмах, а в директорові команди логістів. Ось... ця дівчина працювала в усіх фірмах і за п'ять років у кожній швидко піднімалася до директора. Але щойно фірми викуповували, вона звільнялася...