Eleven

8 клас

Продзвенів дзвоник, що означав закінчення уроку. Не встигнувши сказати ані слова, вчителька тихо спостерігала за тим, як її учні швидко збирали речі та виходили з класу. На волю!

Сміх Віри.

Вова: О, а хочеш ще один анекдот? Зустрічає якось на вулиці один хлопець дівчину, яка дуже кудись поспішає, та питає її: «Куди це ти поспішаєш?». А вона: «На лекцію». А він: «Так хто вночі читає лекції?». І вона така: «Мої батьки».

Хлопець трохи заржав, що переплелося пізніше з ніжним дівочим сміхом.

Окрім тих двох, у класі також був Костя, що ну дуже повільно збирав речі.

[ДУМКИ: Пф, що за тупезні жарти та підкати до дівчат?]

Хлопець взяв рюкзак та пішов до виходу, спеціально зачепивши Вову рюкзаком.

Костя: Вибач.

Вийшовши зі школи, хлопець став на сходах, залипаючи в телефоні.

Уже через декілька хвилин зі школи вийшли Віра та Вова, який, окрім свого портфеля, ніс у руках також ще сумку своєї однокласниці.

[ДУМКИ: Ні, Костя, ти не підеш за ними. Ні]

Але попри всі свої вмовляння він все ж таки пішов за ними. На щастя, ані Віра, ані Вова не помічали його.

[ДУМКИ: Господи, Костя, що ти робиш? Я просто іду! Так, саме так, просто іду! В АТБ, воно якраз навпроти будинку Віри. І байдуже, що під моїм домом є ще одне, що я живу в іншому кінці вулиці. Я просто хочу прогулятися. Вони мені зовсім не цікаві!]

Ось таким чином Віру проводжав не тільки Вова, а ще й Костя, який обережно йшов за декілька метрів позаду них, прослідковуючи кожен їхній погляд та рух, аби його однокласники не засікли його. Уже під під’їздом Віра поцілувала в щоку Вову та зайшла в будинок. Якби вона в той момент побачила лице Кості, вона реально би перелякалася, так як у той момент воно було трохи перекосене.

--- 14.03.2020 ---

Учителька: Діти, думаю, ви вже всі чуло про коронавірус, який зараз панує у світі та, на жаль, вже в Україні. Тому наша школа прийняла важливе та необхідне рішення – закрити школу на карантин. Уроків поки не буде.

Саша: І як довго?

Учителька: Прогнози поки складно робити, адже коронавірус тільки почав прогресувати. Будемо сподіватися на краще, але також маємо готуватися до тривалого закриття школи.

Після цих слів клас начебто ожив та загомонів, у більшості засяяли щасливі усмішки. Уроків поки не буде! І це може тривати довго!

--- 21.05.2020 ---

Уже декілька хвилин по кімнаті ходить Костя, у правиці він тримає телефон з повідомленням, що час від часу редагує. Та все ж після кількох редагувань та думок «що буде, те й буде» відправляє його контакту «Віра!»

В іншому кінці вулиці, за столом, сидить сама Віра, перед нею лежать підручник з фізики, зошит, різна канцелярія. Судячи з усього, дівчина робить домашку. У цей момент продзвенів телефон – прийшло повідомлення від контакту «Костя».

– Костя: Привіт! Ти робила дз з всесвітки? –

– Віра: А сам ти не можеш його зробити? Там просто перемалювати картосхему та зробити деякі позначки –

– Костя: Та нііі, лінь😞 –

– Віра: Мені теж, але треба😭 –

– Костя: Школа… –

– Костя: Тоді, може, все ж даси списати домашку, подруго по нещастю? –

– Віра: Я подумаю, але навряд –

– Костя: А за шоколадку? За молочну шоколадку з горіхами від Мілленіума? –

– Костя: 🍫🍫🍫

– Віра: Хм, звучить класно та дуже підкупливо👀 Ну, окей, зараз надішлю –

– Костя: Дякую! Коли тоді зустрінемося? –

– Віра: Тобто? –