РОЗДІЛ 11: КОСМОС ВИХОДИТЬ НА ЗВ'ЯЗОК

Астрофізичний відділ був сповнений рівного білого шуму - гулу серверів і вентиляторів, що зазвичай діяв заспокійливо. Сьогодні - навпаки. Він лише нагадував, що все працює на межі. Мона стояла біля головної панелі керування. Екраном повзли дані з мережі далекого космічного моніторингу комплексу. Кожен канал отримував інформацію від приладів, спрямованих на різні ділянки Сонячної системи. Але лінії рухалися так, ніби хтось навмисно розгойдував їх зсередини. Дані не надходили одночасно - відстань робила це неможливим. Та після корекції часових міток з урахуванням затримки передачі одна й та сама аномалія проявлялася в каналах, які взагалі не мали бути пов’язані між собою. Лілі стояла неподалік, трохи осторонь. Рейну перевели в сусідній кабінет, подалі від аварійної метушні, а Віраст лишався біля дальньої стіни - мовчазний і уважний. Тихий. Не від страху, а свідомо - просто не хотів заважати. - Перезапуск третього вузла завершено, - гукнув Джеремі, визираючи з-за серверної шафи. - Але, схоже, Марсу на нас глибоко байдуже. Мона лише кивнула. - Показники? - Хаос, - відповів він. - Дані не пошкоджені. І це не шум. Просто хаос. Дивись. Він вивів на головний екран вирівняний за часом канал Марса. Графік смикався, мов серце, що знову й знову втрачало ритм. Мона стиснула губи. - Добре. Земля? - А от тут веселіше, - Джеремі підморгнув, хоча цього разу в жесті було більше нервів, ніж гри. На вирівняному за часом каналі Землі сигнал ішов хвилями, ніби хтось рухав його вперед і назад. - Це ненормально, - сказала Мона. - І точно не випадково. Лілі нерухомо стояла перед екранами, вбираючи кожну цифру, ніби намагалася зрозуміти більше, ніж могла. Мона провела пальцем по панелі й наклала один на одного канали після часової корекції. Піки повторилися. У точно такій самій послідовності. Венера. Марс. Земля. Юпітер. Сатурн. Найдальший датчик у Поясі астероїдів. А потім знову. - Повторюється, наче закодована послідовність, - тихо сказала Мона. - І що ця послідовність нам каже? - Джеремі нахилився ближче. Жартувати він уже не намагався. - Оце я й намагаюся зрозуміти. Шум у коридорі наче став гучнішим лише тому, що Мона, Джеремі й Лілі одночасно замовкли. На сусідньому екрані раптом з’явилося нове повідомлення з DM-Lab: DARK MATTER SENSOR INSTABILITY. ASSIGNED TECHNICIAN: MICHAEL CALDWELL. Мона навіть не зітхнула. Просто на секунду заплющила очі. Лілі повернулася до неї. - Мамо... це погано? - Це... дивно, - чесно відповіла Мона. - Дуже дивно. Джеремі вже швидко працював із клавіатурою. - Це ще може бути збігом? - спитав він. - Одна й та сама аномалія на вирівняних у часі планетарних каналах, поки наші внутрішні датчики теж сходять з розуму? Там нагорі хтось вирішив із нас пожартувати? - Не коли однаковий малюнок сигналу з’являється в незалежних системах, - рівно сказала Мона. У ту ж мить прийшло ще одне повідомлення. Коротке. Офіційне. Внутрішнім каналом. «Моно, я знайшов Айру. Ми йдемо до тебе. Треба поговорити». Майкл. Лілі різко випросталась. Мона поклала руку їй на плече - простий, м’який дотик. - Це добре, - тихо сказала вона. - Дуже добре. І знову подивилася на панелі. Графіки продовжували свій дивний танець, ніби хтось щось шукав і ніяк не міг знайти. - Джеремі, - сказала Мона, - збережи всі останні дані. Зроби копію на окремий носій. - Уже роблю. Мона підняла голову. Холодні відблиски екранів ковзали по її обличчю, але голос був твердим. - І будь готовий. Тут відбувається щось дуже серйозне. - Думаєш... - Думаю, ми вже на тому етапі, коли різні системи реагують на одну й ту саму подію. Вона подивилася на двері й подумала: А тепер... Ми чекаємо на них.