Розділ 3

Розділ 3

  Почувши дивний звук, Елеонора попросила опуститися рослину, на якій гойдалася, після того дівчинка , ставши на землю, порямувала в іншу сторону саду. Звук не припинявся, доносилися якісь звуки, схожі на скавчання чи плач.

            - Агов…- промовила тихо Елеонора.

           - Так, ну якщо я вийду за межі саду, ніхто й не помітить. Це буде швидко. Тільки гляну – і повернусь. -роздумувала собі дівчинка, забувши про наслідки чи якусь небезпеку.

  Але йти далеко не довелось, коли вона вийшла із саду, то порямувала до дерева, яке зветься  вогняне дерево Мадагаскар, на ньому ростуть квіти червоного забарвлення, ніби колір пожежі . Хоча  воно може рости тільки там, де жарко, але тут у Таємничому лісі теж непогано прижилося, звичайно не без магії Поллі . Природа цього лісу дійсно зачаровувала різною рослинністю, яку не можна не знайти скрізь. Також можна зустріти  Райдужний евкаліпт, кора цього дерева має різні кольори і змінюються протягом усього його життя.От дивина… А в глибині лісу живе доволі незвичайна Ходяча пальма. Чому ходяча? Тому що  пересувається по землі, долаючи до  30 м в рік. Але  найбільш чарівне дерево є Сяйво зірки, яке світилося зеленими та рожевими відтінками , в ньому можна була побачити багато чого потаємного. Тому й не дивно, що Елеонора багато часу на ньому проводила, це було її місцем, де дівчинка мріяла і практикувала магію.

  Елеонора підійшла до  вогняного дерева і побачила невеличку тінь, звук доносився все сильніше.

          - Ну що ж я підійду  все таки тихенько. Ох, а якщо це якийсь звір???- прошепотіла Елеонора.

          - Ну все досить, ти ж нічого не боїшся, тим більше ти чарівниця.-у голові дівчинки звучав її внутрішній голос.

Підійшовши вже майже близько - вона призупинилася, а потім різко  попрямувала за дерево.

               - Ха-ха.-почала щиро сміятися Елеонора.

              - Маленький ти тут сам?- на обличчі у дівчинки з’явилася усмішка від побаченого.

  Перед нею сиділо маленьке звірятко, яке дивилося на неї таким добрим поглядом. Тому побачивши Елеонору, цей маленький почав радіти,  притулившись до її ніг.

               -  Я думаю ти  - вовк, хоча ні вовченятко! Я назву тебе…