Пролог
З дитинства Елеонору оточувала природа, яку вона безмежно любила. Особливо дівчина обожнювала легкий вітерець ,який подуває в обличчя, ну і звичайно тиша, яка неодмінно сподобається тому, хто живе в постійному шумі… Елеонора звикла до лісу, так як жила коло нього, вона знала його, як себе, тому що неодноразово там гуляла. Батько навчив її орієнтуватися, щоб не загубитися. Тому вона швидко могла знайти ту, чи іншу дорогу, це була зовсім не проблема. Тварини, це було її слабке місце, з ними Елеонора ще змалечку вміла знаходити потаємний зв’язок. Коли їй було 14 років вона знайшла дивовижного друга, про це ви дізнаєтеся трішки пізніше. Живучи в гармонії із природою, можна багато чого зрозуміти.
Дівчина вирізнялася з-поміж інших дівчат не тільки тим, що вона була тиха, задумлива та тонка натура, а й тим , що вона була незвичайна. Чому? Тому що мала прихований талант. Так талант чи магію? Хм…
#11050 в Любовні романи
#4345 в Сучасний любовний роман
#462 в Любовна фантастика
Відредаговано: 07.02.2020