Розділ IV

- Прокидайся – Лагідний голос, лунав біля голови Філо. Він розплющив очі і побачив Теу, що стояла над ним. Лагідним поглядом, вона дивилась прямо в очі. – Давай ми тебе, вже зачекались

- Що ти тут, робиш? – Пауза і знову, пролунав голос Філо. – І котра година?

- А ти не бачиш, що я роблю? – Здивований голос, чувся в її словах.

- Так, ти мене будиш. Але чому? – Також його голос, був здивований .

- Мені, сказав Гідро, що я тебе розбудила - Спитав ангел часу.

- А навіщо? - Ще одне питання, від ангела знань.

- Час збиратися – Здивування в її голосі, стало лише більше.

- Вибач забув – Сказав Філо. Зіскочив з ліжка та сказав. – форма! – Та одразу же. За мить його одяг змінився, з піжами на якийсь одяг для подорожей.

- Та нема за що вибачатись, але я думала що, що ти не забуваєш нічого - Здивовання в голосі Теи, було те саме.

- Вибач, але я вперше, за три місяці поспав - З іронією сказав Філо.

- Зрозуміла – Одразуже після того як Теа встала з ліжка, Філо щолкнув пальцями та ліжко застелилося.

- Давай виходь – Сказав Філо для неї.

 Одразу після того як вона вийшла він зачинив двері, він пішов на другий поверх, де нікого не було та не було ніякого звуку. Дивно бо зазвичай хоч якийсь звук чути. А зараз ні звуку. Зайшовши на третій він побачив що всі стояли в ліній від найвищого до найнищого.

- Що це? – Здивовано сказав Філо.

- А це вже не твоє діло, різноокий! – Розлючено сказав Гідро.

- Не роби з цього місця Спарту, недогенерале – Сказав Філо.

- А то що? – З іронією сказав водяний.

- А то ти зараз вилетиш – В його словах чулась лють.

- А давай! – Знову звучала, іронія в його словах.

- Денте! – Під час паузи, зник Гідро. – Заборона!

- Де він? –З дуже здивованим голосом вимовив Електро, вийшовши з шеренги.

- Зараз, ну десь на Олімпусі – Показавши рукою на захід.

- Як ти це зробив?! –В голосі нового ангела, знову чулося здивування.

- Не бійся, він зник лише на три хвилини – Зупинка в словах, а потім знову залунало. – Це йому покарання, за те що Спарту тут робить.

- Ну то, добре – Відповів Електро, але в його голосі, досі лунало здивування.

 Філо подивився по всьому приміщені. Зрозумів що в ньому не було Део. Всі стояли в шерензі, Електро стояв за три метри спереду, всіх. Філо озирнувся. Побачив що все в порядку і вимовив. – Денте! – В ту мить, перед ним з’явився Гідро, котрий виглядав дуже розлючено, держав напівзакритим кулак. В очах палав вогонь, цей вогонь можна було б назвати вогнем війни але він був слабшим. Тоді вже більшість ангелів що стояли шерензі розійшлися, але ті що залишились дуже здивувались, що Гідро так рано з’явився.

- Ти, що зробив, ідіот! – Вигукнув Гідро, в голосі котрого чулась дуже сильна лють.

- Просто перемістив, тебе на дві хвилини  - Відповів Філо.

- Це було довше, ніж дві хвилини! – Лють в його словах не стихала, кулак уже остаточно зігнувся.

- Вибач, але в тебе видно порушення з вмінням рахувати час - З іронією вимовив Філо.

- Ні!!! – Лють в його словах достигла максимуму. Гідро побіг в сторону Філо. Через секунду його кулак був уже біля лиця ангела знань, але коли залишилися сантиметри до удару, Філо вимовив.

- Зупинись! – В ту саму мить Гідро зупинився. Філо відійшов на метер в ліво і вимовив. – Рушай! – Одразу же після цього, Гідро почав атакувати, але впав. І тоді Філо доторкнувся до Гідро і сказав. – Заспокойся! – В ту мить ангел Рідин встав і сказав.

- Давай вже перестанем битись – В голосі Гідро вже не чулась лють.

- Давай – Відповів Філо.

Коли вони заспокоїлись, почали збиратись до подорожі. Філо до Тавтару, а Гідро до Греції. А от Део ніде не було видно. Тоді Філо спитав в Теи.

- Де Део?

- Спить – Відповіла Теа.

- Добре. Уже всі зібрались? – Спитав Філо. На це питання відповіли всі що зібрались. Тоді Філо почав іти на перший поверх. На другому знову нікого не було, лише книги було видно. Зайшов на перший, він побачив двері з дубу під номером один з ліва від нього були під номером два, через метрів три в перед з правого боку були двері під номером три, з ліва протилежно від третіх були четверті і так до сорокової кімнати. На деяких дверях, був не лише номер, а і ім’я того хто там. На приклад двері під номером вісім належать Філо а сьомі Гомеру. Так проходив, через кожну кімнат. Дошкандибавши до двадцять восьмої, на котрій писало номер і «кімната належить для Део». Філо підійшов до дверей, почекав з секунд десять і постукав. Хвилина пройшла та він нічого не почув, він постукав знову та реакція та сама, точніше ніякої реакцій. Тоді він постукав ще раз і не почувши нічого у відповідь, Філо відчинив двері. В кімнаті лежав Део котрий дивився на стелю. Здавалось нібито він зовсім не чув і не бачив Філо.

- Що робиш? – Це запитання пролунало з уст ангела знань.

- Ти не бачиш, думаю. – Рівноважено і спокійно відповів Део.

- Так, я це бачу, але уже час відправлятись. - Відповів Філо.

- Знаю, я вже готовий – Спокій у його словах був такий нібито він не в пекло відправляється а на відпустку. Тоді він підняв голову, сів, потер очі, підняв руки, розім’явся, встав, знову розім’явся та сказав. – То, коли відправляємось? – У словах так само звучав спокій.

- Десь через пів години – Вимовив Філо, спокій також лунав в його словах. – Ну то що ідемо?

- Ну давай, бо уже втомився в одну точку дивитись – Одразу же вони почали іти. Філо вийшов перший, Део після того як вийшов зачинив двері. Вони обоє попрямували до сходів, проходячи ті кімнати котрі проходив Філо до цього. Кімнати повторялись, але део помітив що кімнати що кімнати номер тринадцять немає замість неї була просто стіна. Її колір відрізнявся від інших він багряного, нібито кров на білому кольорі. На цій стіні були більш новіші плями котрі були схожі на дві руки. На них було видно великі кігті схожі на котячі, але ні вони більш гострі, тому що від них залишилися подряпини на стіні. Коли Део побачив цю стіну зупинився, почав розглядати цю стіну. Філо пройшов вперід, але коли помітив що ангел часу зупинився, він повернувся назад і також почав дивитися на стіну. Так вони продивились секунди тридцить дві, поки Део не запитав в Філо. – Що це? – в його словах чулась дуже сильна зацікавленість. Через секунду ангел знань подивився на ангела часу, та сказав.