Нові виклики і вчителі

Приватна школа, до якої потрапила Еліна, мала свою атмосферу та особливий ритм життя. Вона відрізнялася від академії магії тим, що тут навчали не тільки основам магії, а й багато уваги приділяли теорії, культурі, історії та моральним аспектам використання магії. Особливістю цієї школи було те, що тут вивчали всі шість стихій: вогонь, воду, землю, повітря, світло і темряву.

У перший день Еліна прокинулася дуже рано, занепокоєна і схвильована. Її кімната була простою, але затишною, з великим вікном, через яке проникало м'яке ранкове світло. Вона швидко одягнулася в форму школи — темно-синє плаття з срібними вишитими узорами.

— Сьогодні починається новий розділ у моєму житті, — прошепотіла вона собі, дивлячись у дзеркало.

На першому уроці їх зустріла викладачка пані Амалія — добра і терпляча жінка з коротким, білим, як сніг, волоссям. Вона була відома своєю любов’ю до природи і спеціалізувалася на магії стихій.

— Доброго ранку, діти, — привітала вона клас м’яким, але впевненим голосом. — Сьогодні ми почнемо з основ. І навіть якщо у вас є дар чи унікальна сила, важливо знати основи всіх шести стихій.

Вона підійшла до великої дошки, на якій з'явився символічний малюнок — шість елементів: вода, вогонь, земля, повітря, світло і темрява.

— Магія стихій, — пояснила пані Амалія, — вимагає розуміння балансу в природі. Почнемо з води. Еліно, чи ти знаєш щось про цю стихію?

Еліна трохи вагалася, перш ніж відповісти:

— Вода — це стихія життя і змін. Вона може бути як спокійною, так і руйнівною.

— Правильно, — усміхнулася пані Амалія. — І це важливо пам'ятати: кожна стихія має свої унікальні властивості, але всі вони можуть бути і благословенням, і прокляттям залежно від того, як їх використовувати. І це стосується всіх шести стихій, навіть світла та темряви.

Після теоретичної частини уроку пані Амалія перейшла до практики.

— Добре, діти. Тепер ми спробуємо використовувати силу води. Подивіться на чашу перед вами. Усередині — звичайна вода. Спробуйте, використовуючи свої думки, змінити її форму.

Еліна зосередилася на чаші перед собою, намагаючись відчути воду. Вона зосередилася, відчула, як вода відгукується на її магічний вплив, і спробувала змінити її форму. Краплі води піднялися, створюючи невеликий водяний стовп. Проте, як тільки вона спробувала зробити форму більш складною, вода раптово розлилася по столу.

— Ой! — зойкнула Еліна, але пані Амалія спокійно підійшла і допомогла їй.

— Це нормально, — сказала вона лагідно. — Ти почала добре. Головне — не поспішай і пам'ятай, що магія — це гармонія, а не сила.

Проте не всі уроки були такими спокійними. Вчитель магії ілюзій, магістр Етельберт, був більш строгим і вимогливим. Він був відомий своїм гострим язиком і безжалісною дисципліною.

— Ілюзії — це не просто трюки, — заявив він на своєму першому уроці. — Це вміння контролювати те, що бачать інші, створювати реальність з нічого. Вони можуть бути найнебезпечнішою формою магії, якщо їх неправильно використовувати.

Коли прийшла черга Еліни спробувати створити свою першу ілюзію, вона нервувала, але намагалася не показувати цього. Вона заплющила очі, згадуючи слова мага: «Уявіть те, що хочете створити. Зробіть це реальністю в своїй уяві, а потім передайте цю реальність іншим».

Еліна сконцентрувалася на образі птаха — величного білого голуба. Вона уявила, як він летить, як його крила м'яко розсікають повітря. Відкривши очі, вона побачила, що з її руки повільно піднімається голуб, зроблений з чистого світла.

— Непогано, — промовив магістр Етельберт, спостерігаючи за нею з підозрілою усмішкою. — Але чи зможеш ти зробити його реальністю?

Еліна намагалася зосередитися ще більше, але раптом голуб розпався на частки світла, зникнувши в повітрі. Магістр похитав головою.

— Не вистачає фокусу, — сказав він. — Ти повинна навчитися контролювати свої думки. Це не просто візуалізація. Це сила волі.

Попри ці невдачі, Еліна не здавалася. Вона проводила години, тренуючись після занять, працюючи над своїми ілюзіями і намагаючись поєднати свої сили світла й тіні. Вона розуміла, що має подолати цей внутрішній конфлікт, навчитися гармонізувати свої сили.

З часом Еліна почала знаходити друзів серед інших учнів. Однією з них стала Лілія — дівчинка з рудим волоссям і яскравими зеленими очима, яка володіла магією вогню. Вона часто допомагала Еліні з домашніми завданнями і тренуваннями.

— Не переживай, Еліно, — заспокоювала вона її після чергового невдалого експерименту. — Я теж не одразу навчилася керувати вогнем. Це вимагає часу.

Також серед друзів був Мартін — тихий і спокійний хлопчик, який мав здатність до магії землі. Він був замкнутим, але згодом відкрився перед Еліною і став одним з її найвірніших друзів.

— Я знаю, що ти відчуваєш, — сказав він якось на перерві. — Моя сім'я теж не вважає мене нормальним через мої здібності. Але ти маєш щось унікальне, і ти обов'язково навчишся це контролювати.

Проте, не всі учні були такими дружніми. У школі були і ті, хто заздрив Еліні або вважав, що вона не заслуговує на особливу увагу з боку вчителів. Головним серед них був Маркус, який ставився до неї з певною ворожістю.

— Я не розумію, чому їй дозволяють тут навчатися, — сказав він одного разу своїм друзям. — Вона має дві сили. Це небезпечно.

Такі розмови почали ширитися школою, створюючи атмосферу напруги. Еліна відчувала, що на неї дивляться інакше, що її бояться. Вона знала, що має довести свою вартість і навчитися контролювати свої сили, щоб показати всім, що вона не небезпечна.

Еліна швидко вписалася в ритм шкільного життя. Заняття були інтенсивними і вимагаючими, але вона намагалася не відставати.

Уроки магії землі проходили на спеціально облаштованому майданчику, де учні вчилися маніпулювати камінням, землею і рослинами.

— Земля є основою всього, — пояснював магістр Гідеон, показуючи, як створити стіну з каміння. — Вона може бути міцною і захисною, але також і гнучкою, якщо її правильно використовувати.