Розділ 2: Початок шляху

Софія розгублено дивилася на Ліру, відчуваючи, як земля знову ледь помітно хитається під ногами. У голові гуло: ще кілька хвилин тому вона поверталася темною вулицею додому після виснажливих іспитів, боронилася від нападника, а тепер стоїть у фіолетовому лісі під трьома місяцями перед дівчиною з крилатими вушками.

— Ліра... — голос Софії тремтів і здавався чужим. — Мені що робити? Я не знаю, як сюди потрапила. Мене... на мене напали в моєму світі. Я хочу додому! Чи можу я повернутися?

Ліра на хвилину замовкла. Вона уважно подивилася на схвильовану гостю, і в її великих блакитних очах читалося щире співчуття. Дівчина підійшла ближче й обережно торкнулася плеча Софії, заспокійливо посміхнувшись.

— Дихай, Софіє, спокійно. Зроби глибокий вдих, — м’яко сказала Ліра. — Щодо повернення... На жаль, простих шляхів назад немає. Бар'єр між нашими світами дуже міцний, і просто так випадково сюди не потрапляють. Мабуть, той напад у твоїй реальності та сильний страх викликали якийсь сплеск енергії, що й відчинив портал-розлом. Зазвичай такі двері зачиняються одразу за мандрівником.

Софія відчула, як сльози застилають очі від безсилля. — То я тут назавжди?.. Я ніколи не побачу рідних, не почну своє нормальне життя?

— Не панікуй завчасно, — заспокоїла її Ліра. — Ти не перша людина, яка опинилася в Еларіусу. Раз завіса пропустила тебе сюди, значить, є і шлях назад. Але одній тобі не впоратися. Наш світ зараз не такий мирний, як здається на перший погляд. У королівствах неспокійно, а стародавні магічні артефакти почали втрачати силу. Твоєму світу нічого не загрожує, але тут тобі доведеться пошукати відповіді.

Ліра підняла свій кошик із блискучими плодами, закинула його на плече і впевнено кивнула Софії: — Ходімо зі мною до мого селища. Там безпечно, ми зможемо спокійно все обміркувати, поїсти і відпочити з дороги. А завтра підемо до старійшини — він знає все про міжсвітні стежки і магічні розломи. Ну що, підеш зі мною?

Софія кинула останній погляд у темну гущавину незнайомого лісу, де між деревами мерехтіли дивні вогники, потім подивилася на доброзичливе обличчя Ліри. Вибору у неї не було.

— Добре, веди, — тихо відповіла вона і зробила свій перший крок дорогою пригод у новому світі.