Глава 12. Поцілунок Лео ??

Еліана

Після випускного минуло кілька днів.

Париж залишався таким самим красивим, але все навколо здавалося трохи іншим.

Університетський етап закінчився.

Ми з друзями починали нове життя.

Того вечора я гуляла з Лео біля Сени.

— Дивно, правда? — сказала я.

— Що саме?

— Що ще зовсім недавно ми сиділи в бібліотеці й готувалися до іспитів.

Лео усміхнувся.

— А тепер усе позаду.

— Так.

Ми зупинилися біля мосту.

Навколо світилися ліхтарі, а вода відбивала вечірні вогні Парижа.

Розмова

— Еліано...

Я подивилася на нього.

— Що?

Лео трохи помовчав.

— Я давно хотів тобі дещо сказати.

— Слухаю.

— Пам'ятаєш, як ми познайомилися?

Я засміялася.

— Як я ледь не збила тебе книжками?

— Саме так.

— Як тут не пам'ятати?

Він усміхнувся.

— Тоді я ще не знав, що ти станеш для мене такою важливою.

Я перестала сміятися.

— Лео...

— Я не хочу тебе квапити. І не хочу, щоб ти почувалася зобов'язаною щось відповідати.

Він зробив паузу.

— Просто хочу, щоб ти знала: ти мені подобаєшся. Дуже.

Я дивилася на нього й не знала, що сказати.

Поцілунок

Лео обережно взяв мене за руку.

— Якщо ти не хочеш...

Я сама зробила крок ближче.

Він зрозумів.

Лео нахилився й ніжно поцілував мене.

Це був короткий, дуже тихий поцілунок.

Без поспіху.

Без обіцянок.

Просто момент, який ми обоє запам'ятали.

Коли ми відсторонилися, я усміхнулася.

— Знаєш...

— Що?

— Я давно думала, що одного дня це станеться.

Лео здивовано подивився на мене.

— Справді?

— Можливо.

Він засміявся.

— «Можливо»?

— Не буду ж я одразу зізнаватися.

Новий початок

Ми ще довго стояли біля Сени.

Я не знала, що буде далі.

Не знала, чи станемо ми парою.

Не хотіла поспішати.

Але вперше за довгий час мені було легко.

Я подивилася на Лео.

— Давай просто спробуємо.

Він усміхнувся.

— Повільно?

— Повільно.

— Без поспіху?

— Без поспіху.

Він знову взяв мене за руку.

Ми пішли далі вздовж набережної.

Париж світився навколо нас.

А я думала про те, що іноді нове кохання приходить зовсім тихо.

Не тоді, коли ти його шукаєш.

А тоді, коли ти вже навчилася бути щасливою сама.

І, можливо, це був початок нашої історії. 💗🇫🇷✨