Глава 9. Лікарня ??️

Еліана

Цей день починався звичайно.

Я поспішала до університету, тримаючи в руках каву та папку з документами.

Попереду був важливий день.

Але дорогою мені раптом стало погано.

Я зупинилася.

Світ навколо почав розпливатися.

— Еліано?

Я почула голос Софі.

— Я... нормально...

Але зробити наступний крок уже не змогла.

Лікарня

Коли я відкрила очі, навколо було біле світло.

Лікарня.

Я спробувала піднятися, але голова запаморочилася.

— Не вставайте, — почувся голос лікаря. — Вам потрібен спокій.

— Що сталося?

— Ви втратили свідомість. Ми вирішили залишити вас під наглядом.

Я подивилася на телефон.

На ньому було багато пропущених дзвінків.

Софі.

Амелі.

Лео.

Я хотіла всіх заспокоїти, але сил майже не було.

Дзвінок Ханні

Софі не стала приховувати правду.

Вона зателефонувала Ханні.

— Ханно...

— Софі? Що сталося?

— Це Еліана.

Ханна одразу насторожилася.

— Що з моєю донькою?

— Вона в лікарні.

На кілька секунд запала тиша.

— Що?!

— Лікарі кажуть, що вона під наглядом. Але вона знепритомніла.

Ханна ледве стримувала сльози.

Поруч був її чоловік.

— Що сталося?

Ханна подивилася на нього.

— Еліана в лікарні.

Він одразу взяв телефон.

— Де саме?

Софі назвала лікарню.

— Ми летимо.

Рішення

Ханна швидко зібрала речі.

Її чоловік допоміг їй із валізою.

— Ти впевнена, що треба летіти просто зараз?

Ханна подивилася на нього.

— Це моя донька.

— Я знаю.

— Я не можу сидіти вдома й чекати.

Він обійняв її.

— Тоді летимо разом.

Через кілька годин вони вже були в аеропорту.

Лео

Лео сидів біля лікарняної палати.

Він майже не відходив від дверей.

Коли побачив Ханну, одразу підвівся.

— Ви мама Еліани?

— Так.

Ханна підійшла до нього.

— Як вона?

— Лікарі сказали, що зараз стан стабільний.

Ханна видихнула.

— Дякую, що залишився поруч.

Лео кивнув.

— Я не міг її залишити саму.

Ханна подивилася на нього уважніше.

Вона ще нічого не знала про їхню дружбу.

Але вже бачила, що цей хлопець щиро переживає за Еліану.

Біля палати

Ханна зайшла всередину.

Еліана спала.

Мама сіла поруч і взяла її за руку.

— Донечко...

Еліана повільно відкрила очі.

— Мамо?..

Ханна ледве стримала сльози.

— Я тут.

— Як ти дізналася?

— Софі подзвонила.

Еліана слабко усміхнулася.

— Я не хотіла, щоб ти хвилювалася.

— Я все одно буду хвилюватися.

Чоловік Ханни підійшов ближче.

— Привіт, Еліано.

Вона усміхнулася.

— Ви прилетіли...

— Звичайно.

Вони поруч

За дверима чекали Софі, Амелі, Томас і Лео.

Коли Ханна вийшла, вона сказала:

— Лікарі залишать її ще на деякий час. Але зараз усе стабільно.

Усі полегшено видихнули.

Лео опустив голову.

Ханна підійшла до нього.

— Дякую.

— За що?

— За те, що був поруч із нею.

Лео тихо відповів:

— Вона моя подруга.

Ханна усміхнулася.

— Тоді я рада, що в неї є такі друзі.

Тієї ночі Ханна залишилася біля доньки.

Еліана спала, тримаючи маму за руку.

А за вікном світився нічний Париж.

Ханна тихо прошепотіла:

— Я більше нікуди тебе не відпущу...

А Еліана, не прокидаючись, трохи сильніше стиснула її руку.

Цього разу сім'я була поруч. 🤍🏥🇫🇷