Пролог

Лише раз на рік уся Мексика поринає в магію, яка поєднує два світи — світ живих та мертвих. І назва цьому диву - El Día de Muertos. Свято мертвих стало своєрідною традицією, адже кожен міг сподіватися на те, що йому вдасться поговорити з близькими, яких вже немає серед живих. Можливо насправді це все лише самонавіювання, але коли є хоч якась надія, все ж легше жити. Мексиканці вірять, що вони зможуть попросити пробачення, і отримати якусь відповідь.                                 

І кожного року, з першого по друге листопада, уся країна поринає в казку. По вулицях можна побачити людей з масками Катріни чи інших персонажів популярної культури. От тільки для кожного воно означає щось своє. Карнавал та купа різних смаколиків у вигляді черепа чекають тут на вас. Але є і справді лякаючи особливості. Мексиканці прикрашають кладовища стрічка та Flor de Muerto, а дорогу до будинку усіюють свічками, аби мертвий родич знайшов дорогу додому. Для дітей же кладуть іграшки та різні смаколики, які ті любили при житті. А от для дорослих скоріш принесуть текілу чи якийсь алкогольний напій. Для кожного це свято означає щось своє, адже у всіх різна мета.        

Саме тому я і збираюся приїхати сюди, в День Мертвих, аби нарешті попрощатися з батьком, якого не стало рік тому. Я вірила, що тут легенда справді оживає, і найстаріший вівтар у Мексиці мені допоможе в цьому. Однак я навіть і не уявляла, що все може піти зовсім не так...