1. Мережа тьми.

Великі плани тягнуть за собою можливість на неймовірні зміни. У такі плани, обов’язково, треба включати схильність до втручання будь-яких випадкових – і  не зовсім – подій. То ж… План готовий. Він не передбачає абсолютно кожної дрібниці, яка може в ньому змінитися через випадковості, але план доволі гнучкий. Настільки гнучкий, що зможе вижити при багатьох навіть критичних випадковостях. План готовий. Треба лише зробити перший найнебезпечніший та необхідний крок, після чого події стануть розгортатися критично швидко, відкриваючи все більше і більше можливостей. Головне лише одне: план повинен йти по основному хребту, прокладаючи собі шлях до фінішної, єдиної мети. План готовий. Перший крок зроблено.

Спостерігач піднявся з коліна, оглядаючись навколо та налаштовуючись на наступне рішення. Невеличкий ангар, три капсули. На світло-срібних стінах, у напівтемряві, серед застиглих плям крові ледь помітно виділялися чорні трикутники. Навколо тіла, навколо ні душі. Спостерігач зробив перший крок, прийняв перше рішення. Тепер він відправляє по зашифрованому каналу повідомлення вченому-відлюднику. Наступне рішення – наступний крок. Треба доставити до нього посилку, щоб мрія перетворилася у буття. Тому вперед. Повідомлення відправлене. Вчений чекатиме. Спостерігач підійшов до капсули, огледів її уважно. Пошкоджень немає. Потім він підтвердив свою оцінку на терміналі поруч: на капсулі для міжзоряних подорожей пошкоджень немає, палива вистачить на те, щоб доставити її до точки призначення без дозаправки. Спостерігач все підготував, зіпсував систему стеження капсули та активував маячок у посилці, яку уклав всередину капсули і відправив її до місця відльоту. Сам відійшов у тінь. Тепер час підхоплює наступний етап. План рушатиме інша особа.

Капсула проковзала по рейці до пускової шахти. Автоматичний протокол запуску приєднав до неї ступінь з кваріонним двигуном, перевів капсулу у вертикальне положення та відчинив шахту вильоту. На панелі терміналу капсули пролетіли яскраво-жовті цифри: 3… 2… 1… Пуск. Об’єкт виштовхнувся з шахти, запустився двигун та вивів його з атмосфери. Пройшов процес від’єднання. Ступень з кваріонним двигуном пройшла крізь помаранчеві хмари, пролетіла над блідно-жовтою пустелею та припала до посадочної площадки аванпосту, який розлігся на торгівельному шляху між колоніями людей. Це прокляте місце під вмираючою зіркою було приречене на знищення, адже особа, яка захопила його, не хотіла залишити після себе слідів та підказку, куди ж відправилася посилка. Сама капсула в цей час вже перетинала завдяки пустотному двигуну космічний простір. Через декілька днів вона прибуде до вченого. План Спостерігача почав рух.

Темний космос здригався від вібрацій майбутніх змін. У віддалених, забутих всіма світах Міленіуму, помічаються спалахи смертельної хвороби. Що воно таке? Звичайний люд не дасть відповіді на запитання. Вірус поширюється швидко, вбиває, не знаючи пощади. Темний космос всмоктує у себе гнів людський, який дуже скоро не зможе більше втримуватися у його душі. Центр могутньої держави знов палає від вогнища війни, знову репресії, знов мільярди смертей. Бунти підіймаються, їх долають. Люди бажають змін, підіймають голову та намагаються їх просунути крізь затхлі ідеї могутності власної цивілізації. Але їм не дають. Керуючий склад, верхів’я всіх верхівок, пригнічує та душить серця, що бажають оновлення. Темний космос шипить, лякаючись скорих змін. В усіх куточках відомої галактики стягуються в єдине елементи відірваних від соціуму спільнот: пірати, ренегати, бандити, відлюдники, архаїсти. Вони створюють свої держави, підсилюючи вібрації на кордонах Міленіуму. Віддалені колонії шукають порятунку, приєднуються до них у надії, що там замість хаосу вони отримають довгоочікуваний бажаний порядок. Темний космос здригається. Грядуть зміни.

Капсула, після триденної подорожі, дісталася точки прибуття. Її маячок фіксувався, але і слід входу у атмосферу далекої та забутої планети тягнувся за нею білим хвостом на фоні світлого синього неба. У обійми її готовий був прийняти безкрайній степ з височенною сухою травою, яка була схожа на скляні смертельно гострі стручки. Вона повиростала на крихких глиняних лабіринтах, де поміж стін його було єдине укриття від пекучих променів. Саме звідти, зі спостережного пункту своєї прихованої польової лабораторії вчений-відлюдник спостерігав спочатку на моніторі прораховану траєкторію польоту капсули, а потім перемкнувся на очі дрона-розвідника. Він знав завдяки маячку всередині, що там його посилка, але параноя та бажання перестрахуватися змушували посилати роботів. Та й самому одягати скафандр і виходити на розпалену поверхню – не той подвиг, який би він хотів здійснити. Є роботи для такого завдання.

З укриття через шлюз вийшли дві пішохідні одиниці та один літаючий дрон. Останній помчав до місця, де відбулася м’якенька посадка капсули серед сухої флори, щоб забезпечити сталевих товаришів достовірними даними. Точка посадки була чиста, всередині біологічне сканування підтвердило наявність відповідної посилки. Пішоходи підібралися до капсули, розкрили її та вийняли кріогенний мішок для транспортування тіл. Один відправився у лабораторію, а другий трохи затримався, знищуючи капсулу вмонтованим дезінтегратором. У трьох одиниць з обмеженим штучним інтелектом пішло на виконання завдання та повернення на базу всього чотири хвилини. Зважаючи на те, що відстань від точки приземлення до лабораторії складала майже чотири кілометри, то ці результати не могли не тішили вченого низьким коефіцієнтом викриття.

Прихований та замаскований шлюз відчинився всього на три секунди. Ледь помітні тіні проскочили між стінами лабіринту всередину комплексу, промчалися по тоненькому коридору та спинилися посередині невеличкої кімнати зі світло-сірих металевих пластин з яскравим освітленням та столом посередині. Навколо було повно обладнання, інструментів для розтину та дослідження. Дрон одразу ж зайняв своє місце поруч з колегами у окремій комірниці, кур’єр обережно поклав посилку на стіл, а напарник з дезінтегратором завмер, ніби він взагалі ніколи не рухався. У кімнаті на них чекав та спостерігав за діями вчений, що дуже давно покинув секретну наукову організацію, щоб вести свою діяльність вдалечині від маніпуляторів та недобрих (по об’єктивним причинам) персон. Немолодого віку чоловік з численними імплантами замість елементів обличчя – лисий, зі зморшками та чорними плямами на шкірі – довго дивився на чорний мішок для тіла. Одним страшним кібернетичним оком, що випромінювало темряву його бездонного розуму, він сканував товар, а потім, врешті-решт, вирішив прикласти руки до вакуумних замків та подивитися на подарунок, який би мотивував його співпрацювати зі Спостерігачем.