2. Холодний вогонь Карталеї.

Що у мене зазвичай питають про Карталею? “Чому там завжди холодно?”, “Чому народ такий сумний?” та “Що таке пустотний гравій?”. Перше і друге питання настілки банальні та буденні, що я навіть не звертаю на них уваги. Люди, які їх задають, просто ворушать губами. А от третє… Найцікавіше, моє улюблене. Коли хтось з випадкових туристів завітає до мене з подібним питанням, то я з радістю говорю, що пустотний гравій – двигун Міленіуму.

Мабуть, більша частина населення нашої держави, дивлячись на космічні кораблі, гадають, які ж технології дозволяють їм так швидко пересуватися? Варп-двигун? Вигадки. Стрибки у ворота, що ведуть до потрібної зоряної системи? Теж фантазія. Гіперпростір? Можливо, існує, але, скоріш за все, теж вигадка. Наші космічні двигуни літають так швидко завдяки пустотним двигунам. “Надсвітловий рух”. Так його називають вчені. Щось накрутили, щось вигадали. І тепер кораблі літають так швидко, що скаженість нашого розповсюдження по космосу не зупинити.

А щодо мене: мені важливо знати, що все життя я добував те, що стало кровоносною системою Міленіуму. Я знаю, що мій труд не забудеться, а людство проквітатиме, стоячи на фундаменті, де основу заклали шахтарі і пустотний гравій.

Тальмін Густафа, трудовий ветеран Коаліції шахтарів Карталеї.

Що ми знаємо про справжню швидкість? Світлова? Пустотних двигунів швидкість? Так, я про них вже чув з інструктажу перед вильотом на Карталею. Ні, то не справжня швидкість. Швидко – прийняти у організацію тисячу послушників, два місяці проводити з ними ніби потрібні заняття, потім в один день розіграти спектакль – ритуал, клятва, – а потім загнати їх на інструктаж та вигнати у ротацію. Ось це справжня швидкість. Я тільки на фрегаті усвідомив, що весь цей процес – формальний. Два місяці на підготовку спеціаліста, який працюватиме у різноманітних технічних, соціальних, медичних сферах? Один день на проведення “священного” ритуалу, що тривав не більше години, потім година на інструктаж. І все. Тепер ми відправилися на планету Карталея.

Я не став ділитися такими думками з Кі. Я пам’ятаю, що ми говорили про чесність та правду, але якби не вчорашня розмова, то я б, напевно, не прийшов до такого висновку настільки швидко та легко. Бестілія на ранніх етапах твоєї кар’єри набирає страшенних обертів. Тебе одразу кидають у вогонь, а там вже буде видно, ким ти зможеш стати. Можливо, це не така вже й погана тактика, але по зрозумілим причинам Добродія у ній відсутня. На інструктажі розповіли про випадки, коли братів та сестер брали у полон розгнівані сепаратисти. Не розповідали про смертність… Нехай мене відлупцюють, але я не повірю, що жоден з “наших” не постраждав або не помер. На планеті війна пройшла! Я знаю, що там і досі неспокійно!

І де ж тут справедливість?! Чим ближче ми до Карталеї, тим більше у мене виникає подібних питань. Невже догмати та вчення з “LUCEFTTI, PTOTECTON, CALIDDI” дозволяють новоспеченим відправлятися у такі небезпечні відрядження?! Я просто у це не можу повірити! Ми півночі лежали з Кі та обговорювали, наскільки небезпечною може стати ця подорож. В умовах обіймів у теплому ліжку з поцілунками перспектива виглядає непоганою. Ми домовилися, що з усіма проблемами впораємося, що будь-яку кризу зможемо подолати. Але усвідомлення, що це насправді реально смертельно, прийшло, коли ми підлітали до блокованої флотом Міленіуму планети. Ми на модифікованому військовому фрегаті, який належить Бестілії. З нами, окрім того, що допоможе відновити Дозний, також летять місерікорди, бойовий підрозділ Бестілії нескінченної Добродії, який начебто буде захищати наш табір та наших людей під час завдань.

Тепер знову мене настигло питання: чому саме недосвідчені? Для чого така жертва? У цьому точно є логіка. Не стане просто так Бестілія відправляти на Карталею більше сотні колишніх послушників з різних груп, щоб вони от так просто загинули. Мертві стануть показником… Це точно. Але якого фактору? Що будуть демонструвати ці жертви? Вклад Бестілії та Добродії у стабілізацію та розвиток Міленіуму?

- Ти знову щось обмірковуєш? – запитала Кі, коли ми сідали на свої місця перед посадкою на поверхню планети. – Заспокойся. Все буде добре, чуєш? Нас не прикінчать. До кінця ротації з нами нічого страшного не відбудеться.

- Вірю, - не виказуючи хвилювання, буркнув я. – Зафіксуй себе. Хоча… Не треба. Є спеціальні люди.

Вся зміна, окрім обслуговуючого персоналу фрегата, повсідалася на місця для безпечної посадки. Дівчина у сірій уніформі з жовтими трикутниками встала біля нашого ряду, дивлячись на голограмний дисплей девайсу, та натиснула на щось. Ремені та турнікет автоматично зафіксували нас та приготували до входу у атмосферу.

- Мені страшно, що нас можуть збити, - не витримавши, шепнув я Кі. – Раптом все ще є повстанці, і вони збивають кораблі з припасами і медикаментами… Такий як наш.

- Любий Кем, - усміхнулася Кіара. Це було недоречним. – Заспокойся. Ніякої війни на планеті немає. Всі вороги Добродії та Міленіуму відступили.

- Тоді навіщо крейсери на орбіті? Чому Карталея все ще перебуває у блокаді?

- Для наведення порядку. Цінний ресурс вивозять з планети. Я б теж залишила кораблі, якби відбулося повстання.

Я скептично оцінив її висновки. Чому я взагалі панікую? Що зі мною? Я не за себе боюся… Сенс життя, що сидів праворуч від мене, може постраждати і морально, і фізично. Я за неї більше хвилююсь. На цьому ґрунтується моя паніка. Фарби нового життя вона подарувала мені, а тепер вона вимушена ризикувати здоров’ям. Треба припинити! Негайно!