3. Вторгнення невідомого.

- Вітаю з новим днем! – кричала Тііс, менша сестра Кіари, обганяючи її у коридорі зі спальнями. – Сьогодні разом підемо?!

Кі, котра ще не до кінця усвідомила, що вже прокинулася, завмерла у проході. Думки її застигли. Вона не зовсім розуміла, про що йдеться мова. Сомн-стимулятор досі блокує нормальну роботу мозку у реальності. І лише через п’ять секунд дівчина нарешті зійшлася у порозумінні з тим, що відбувалося.

- Звісно! – прикриваючи неловке мовчання позіханням, відповіла вона сестрі. – Разом. Ти спочатку допоможи матері на кухні.

- Вже пішла, - покивала Тііс та побігла по сходам у їдальню, де найголовніша жінка у родині вже готує сніданок.

Кіара подихала трохи. Глибокі вдихи. Нарешті вона прокинулася. Один з неприємних наслідків препарату для трансляторів снів являється те, що людині потім важко покинути сновидіння. Вона може встати з ліжка, пройти по квартирі, попити прохолодної води, а потім лягти назад, навіть не прокинувшись. Зараз Кі сподівалася, що за декілька днів перебування у батьків, вона ще ні разу так не вчиняла. Їй зовсім не хотілося, щоб батьки вирішили, ніби вона залежна від сомн-стимулятору. Дівчині просто важко засинати вночі через цілий шторм думок у голові. Лише він допомагає повноцінно відпочити та розслабитися.

Та зараз, коли Кі прокинулася, то не тільки думки поринули у неї. Їй страшенно кортіло у вбиральню. Лише у ту мить, коли вона присіла по справам, то обміркувала ще один нерозумний вчинок за ранок: вона вийшла лише у спідній білизні (добре, що хоч ліфчик вчора забула зняти). На Обрії, у своїй квартирі, вона зазвичай весь вільний час блукає по кімнатам без одягу, але зараз вона у батьків… Для пристойності вона мала хоча б якусь футболку одягнути. Завершивши, дівчина підійшла до дзеркала, а унітаз самостійно змив після неї. Дивлячись на смугляве обличчя, заспане, пом’яте, Кіара розмірковувала, як привести себе до нормального стану. Треба розчесатися, вмитися, зуби почистити. У одній із стінних панелей вона взяла коробочку з маленькими білими шариками у середині. Один із них вона запустила до рота. То були маленькі одноразові роботи, котрі очищали ротову порожнину від бактерій та залишали приємний аромат. В кінці процесу їй потрібно лише сплюнути.

Несподіванкою для Кі стало те, що двері у вбиральню відчинилися, а за ними стояв її менший брат. Котрий, побачивши сестру, швидко вибачився та зачинив двері. Дівчина хлопнула себе по лобі… Вона не зачинилася за собою. А якби він трохи раніше прийшов? “Ти чого?”, - питала подумки у себе Кі. – “Що з тобою?”. Вже котрий ранок підряд вона не зачиняється, коли займається ранковим туалетом. Добре, що за всі її промахи, лише сьогодні вперше хтось прийшов у вбиральню, коли вона перебувала всередині.

Рух у роті припинився, а отже роботи закінчили. Кі виплюнула їх, ополоснула порожнину і прийнялася вмиватися та розчісувати блідно-синє волосся. Ніякого макіяжу на себе вона вирішила не накладати, поки займається походами за місто. Зачіску теж мудрувати їй не кортіло. Просто привела все у порядок, подивилася на себе уважно у дзеркало, щоб ніяких слідів від стимулятора не було помітно, а потім попрямувала до дверей. У коридорі нікого не було. Кі швиденько пробіглася до себе у кімнату та одягнула білі штани з синіми цяточками по боках і світло-сіру футболку, які вона носила вдома. І так, вона нібито готова приєднатися до родини.

Вже спустившись, Кіара нарешті побачила мати, котра разом з Тііс розставляла тарілки зі сніданком.

- Вітаю з новим днем, - усміхаючись, промовила Венона. – Як спалося? Чи снилося щось?

- Вітаю, мамо, - відповіла Кі. – Спала вбитою. Як не дивно, але, здається, мені нічого не снилося. Як заплющила очі вночі, то розплющила їх через секунду вранці.

- Що ж тут дивного? – Венона поставила тарілку, підійшла до старшої доньки. – Ти стільки часу проводиш серед пагорбів, ходиш пішки, носиш апаратуру. А потім ввечері нам допомагаєш. То чому тут дивуватися, що ніч без снів?

- Напевно, нічому, - потиснула плечима Кі. – Вам допомогти?

- Лише в одному, - мама взяла доньку за руку. – Треба покликати батька до столу. Він досі десь вештається у резервації. Забув, мабуть, що сніданок у нас багато років поспіль в один і той час.

- Добре, - усміхнулася у відповідь Кіара.

Венона відпустила її руку та повернулася до Тііс, котра набирала на кухні у келих сік. Пройшла секундна пауза, і Кі нарешті почала рухатися у напрямку дверей у дім. По дорозі вона зустрілася з меншим братом, який спускався з другого поверху у їдальню. Вони зіштовхнулися поглядами, але на цьому другий контакт за день скінчився. Дівчина взулася у домашні кросівки, що привезла з собою, та вийшла у подвір’я. Астрарій привітав її з настанням нового дня на Фестері. Його фіолетові неонові вогні слабенько догорали нічне чергування, менше ніж через годину їх змінить помаранчевий колір.

Ранкова свіжість разом з прохолодним вітерцем обвіяли обіймами та поцілунками їй обличчя. Тепер Кі остаточно прокинулася. Вона потягнулася на крильці, трішки повила, а потім, спустившись по невеличким сходам, повернула вліво та направилася до резервації. Зірка, або як її називають, Фестера Головна, ще не набралася сил, щоб відірватися від небокраю, та Кіару зустрічали перед входом у схованку розумних дерев довгі-довгі тіні. Привітання також свої наспівували вентиляційні системи, птахи, комахи та різні дикі тварини, які мешкали навколо колонії. Всі її вітали… Принаймні, так вона себе налаштовувала, намагаючись собі довести, що Фестера набагато гостинніша за Обрій. Це насправді так і було! Просто Кіара досі не може звикнути…