Пробудження та продовження.

А далі я нічого не пам'ятаю. Провал такий глибокий, що я пам'ятаю лише, як прокинувся вдома з відчуттям, що щось заважає на грудях. Погляд вниз - Юлька, в костюмі Єви та і я, судячи з усього, теж. Ну ясн.. стоп, бл. Ні чорта не ясно. Що вчора було? Глюк після паленого коньяку? Лисиця з розумним поглядом? Дивно. 

- Мала, прокидайся. - погляд на годинник. - 13-та дня. Ми так і смерть свою проспимо. Ти пам'ятаєш, що вчора було, коли я пішов? - Бо в мене провал, походу не потрібно стільки пити після безсонної доби. 
- Мхмн.. іднфг. - пробурчало сонне мені в плече. 

Ага, я був посланий, прикольно. Отже ще години півтори вона не прокинеться. Ладно, кухня, кава та цигарка, чекайте мене, мої милі, я йду. Ммм, так, цей неймовірний запах кави.. господи, я в раю. Так за роздумами не помітив, як пройшов час і тут мене ззаду обіймає мала, упершись верхніми дев'яносто мені в потилицю. Та бл.. ви знущаєтеся? Вчора Ірка витворяла, сьогодні Юля вже в ліжку. Я ж не сталевий, йо ма йо. Гррр. А, ну точно, моя футболка і більше нічого. Хтось сумнівався? Я теж ні. Мить і моя чашка з кавою вже стискається в її пальцях. Ну що за життя? Я хоч і не проти, але скільки ж можна дівчатам мною крутити? Бісова ввічливість. Ну нічого, їй можна, не перший рік знайомі. 

- Доброго ранку. Виспалась? - моєму вкрай задоволеному, ні разу не сонному обличчю можна тільки позаздрити. 

- Ні, відчуття, наче по мені армія маршем пройшлася. - скептично піднята брова виражає свою думку з приводу її зовнішнього вигляду. - Що? Між нами хоч цього разу нічого не було?

- Не знаю, в мене дикий провал в пам'яті. Відійшов по справах і оп, прокинувся з тобою. Усьо, гайки, нічого не пам'ятаю. 

- Ну, навіть якщо і було, то не вперше і точно не востаннє, - махнувши рукою, відпила кави і ледь не виплюнула. - кха, це що за помиї?

- Помиї це те, що ти називаєш крем-супом, - ооо, злий блиск в очах, знає, що жахливо готує і щоразу злиться через це, а я обожнюю дражнити її, - по-друге, це моя кава, не забувай, що я п'ю без цукру. 

- Міг би і на мене зробити, - ти подивися, кривиться, а п'є. - врешті-решт, разом вчора бухали. 

- Пити то пили, тільки я майже нічого не пам'ятаю. - ось моя біда і невідомо, що з цим робити. 

- Ой, подумаєш, в нас так в студентські роки кожні вихідні і часто будні проходили. 

- Хай з ними, мене не це хвилює. Щось мені вчора Іра про сестру свою наплела дивного. 

- Ти про те, що вона вже стільки років на тебе дивиться, як голодний на шматок хліба?

Кашель і гірка кава через ніч показали всю мою на це реакцію. Може мені прізвище на Сліпко змінити? Чому всі в курсі, а я, як завжди, ідіот?

- Тому, що тобі було не до того. Спочатку зі своєю Кірою, як прив'язаний, потім сам же від усіх закрився після розриву. Знайшов собі, блін, пару. 

Чхати, що щойно я був схожий на здивовану сову, на те, що знову висловив думки вголос, але зараз моїм поглядом можна заморозити сонце. Тихе гарчання вирвалося з горла і Юля одразу зрозуміла, яку похибку допустила.

- Ой, виб.. - різкий удар по столу звів нанівець всі можливі вибачення та інші слова. 

- Геть, - не розтискаючи зубів одними губами промовив. - геть звідси. Негайно. 

Здається щось таке було в моїх очах, що вона одразу поблідніла і побігла збиратися. Я вже не звертав увагу ні на що, навіть на те, чи закриті вхідні двері.