30

Увійшовши до закладу, Тамара на кілька хвилин заклякла на місці. Максим, яки ніби-то пішов до друзів сьогодні сидів самотньо за столиком, топлячи свої почуття в стакану з алкоголем. Винуватиця його страждань за збігом обставин, виявилась саме в цьому закладі. Тамара пообіцяла собі, що не буде втручатись ні в стосунки брата, і не лізтиме зі своїми порадами до Аліси, коли в них тільки налагодилось спілкування.

Кілька хвилин дівчина вагалась, що їй робити – підійти до столика, чи все ж таки дати трохи їм часу для розмови. Обирати не прийшлось, Аліса і Максим помітили Тамару, яка їм зовсім не заважала розмовляти.

— Максим, ти добряче випив і говориш забагато зайвого. Ось тобі третій варіант – я будую інші стосунки, і ні за що на світі, я так підло з ним не вчиню. Ти можеш лишитись і вдавати, що ми не знайомці й далі випивати або ж піти додому. Один. Мені байдуже.

В цей момент в середині Аліси все тряслось, вона однозначно відчувала тягу до Максима а також усвідомила, що Владислав для неї занадто дорогий, щоб йому зрадити. Якщо вона подібне щось вчинить, то ніколи не зможе собі це пробачити.  

— Гадаєш Влад не зробить тобі боляче?

— Припини принижувати свою гідність! — Тамара все ж таки вмішалась. — Сандер твій друг, пам’ятаєш?!

Слова сестри здавалось повільно доходили до Шевченка, він нічого не відповів. Підвівся мовчки, допивши демонстративно рештки алкоголю в стакані, пішов до барної стійки. Максим не збирався лишати заклад, але й поруч сидіти не хотів. Йому кортіло напитись, щоб мозок вимкнувся і весь біль який йому надокучає у вигляді набридливого дзижчання припинився. Все в його житі пішло шкереберть з появою доньки головного лікаря. Немало сенсу більше для Максима ні їхній спір на три місяці, ні прохання Анатолія, ні власні амбіції щодо лабораторії. За короткий період він зрадив власним принципам – не закохуватись, а тим більше в пустоголову дівчину, яка зовсім не пустоголова. Максим втратив єдиного близького друга, з яким йому не вдасться налагодити стосунки, занадто багато їх віддаляє один від одного. Весь хаос, в якому він намагався навести лад – навпаки, збільшувався в геометричній прогресії. Рішення він не бачив, окрім того, щоб в цей вечір просто напитись, і відімкнути мозок. Ще одна зрада своїм принципам.

Тамара відчувала незручність з Алісою. Знову. Поведінка брата була не гідною, і при інших обставинах, Рувінова додала б ще одну галочку, за що можна ненавидіти Баляєву. Ненависті не було, тільки прикрість та незручність за Максима.

— Вечір провалився.

— Абсолютно і без вагань, — додала Аліса, свердлячи спину Максима, який продовжував пити. — Давай домовимось про зустріч якось іншим разом. Максиму потрібно додому негайно, бо через кілька склянок, ти точно не впораєшся одна.

— Ти не ображаєшся?

— Він не має ніякого відношення до тебе, якщо ти про це. В понеділок продовжимо працювати, хочу до п’ятниці все встигнути.

— Тоді до понеділка.

Аліса покинула заклад. Вона знову відчувала себе на роздоріжжі та спустошеність. До нового року лишалось трішки менше чим три неділі, і за цей час вона собі чітко поставила ціль розібратись з клубком проблем, вагань, до новорічних свят.

***

Ранок суботи видався сонячним. За вікном кучугури снігу перетворились в гірки для дітей, які галасливо метушились, будуючи замки, снігові баби та просто бавились. Баляєва допивала заварну не смачну каву, так як цукор закінчився в самий не підходящий момент. Настрій дівчини був занадто позитивно зарядженим, щоб така дрібниця могла його зіпсувати. Перед сном, Аліса вирішила на всяк випадок в котре промоніторити об’яви з житлом, і її радості не було меж, адже вона знайшла саме те, що їй підходило я по розташуванню так і по сумі оплати.

Вона не могла дочекатись десятої ранку, вважаючи, що це ідеальний час для дзвінків, який не завдасть незручності. Аліса вже себе бачила в новому житлі, воно не було ідеальним як її минула квартира, зате за власні кошти. Речі збирати довго не прийшлось, адже практично всім чим вона користувалась, належало Владиславові. Стрілки годинника рухались надто повільно, тоді коли фантазія Баляєвої  дуже швидко малювала в новому житлі перестановку меблів, покупку необхідних речей. Вона могла витратити суботу на переїзд та облаштування, адже в неділю її чекала нова порція фотосесіїї та додатковий дохід, який був наразі потрібен як повітря.

***

— Привіт, — промовила Наташа, підсідаючи до Аліси. Столова була порожньою, на годиннику було без четверті сьома. — Ти виглядаєш занадто щасливою. Щось сталось хороше?

— Добрий ра-а-анок, — не стримуючи посмішки вимовила Аліса. — Можна й так сказати. А ти чому так рано на роботі?

— Мені близько до роботи, тому я завжди так рано приходжу. А ти?

— Тепер і мені близько до роботи, я на вихідних зняла житло поблизу.

— Вітаю! Хотіла дещо тобі показати, — Наташа протягнула глянцевий аркуш паперу. — Я чула, що ти  займаєшся розробкою якоїсь бази, це тобі може допомогти.

Аліса уважно розглядала оголошення, де її бабуся обіцяла хорошу грошову винагороду всім за вклад до медицини на введення інновацій в роботу. Це був щасливий квиток для Аліси,  одночасно вирішення фінансових проблем та доказ бабусі про її спроможність бути самостійною. Вона не бажала повернення квартири, машини, хоча це й був комфорт, їй хотілось насамперед отримати визнання бабусі.