29

Занурившись в проект, Аліса відсторонилась від усіх проблем, які були навколо. Вона розуміла, що відкладання – це було не рішенням, зате вона мала змогу повністю зосередитись на роботі. Ранній підйом та навмисна затримка на роботі стало звичною для неї справою.  Спільний час зблизив Тамару та Алісу, вони не відчували більше дискомфорту одна з одною. Навпаки, маленька традиція – прийому кави та шоколаду в невеличкому кабінеті, розбавляла робочі моменти пустими розмовами, які дозволяли дізнатись більше одна про одну.

Дві неділі, дівчата інтенсивно працювали, щоб план втілився в реальність, хоч і мав купу недоліків та перший етап в них був готовий. Аліса не бачилась та не розмовляла з батьком, який дав їй час та не тиснув на неї. З Максимом все лишалось суто-робочим, випадкові зустрічі в столовій чиж в коридорі, де обоє робили вигляд невимушеного ігнорування.

Коли думки концентрувались на почуттях до Сандера, Аліса починала вагатись. Незрозумілість її дратувала. Він був єдиним, хто повністю був з нею чесним, відвертим, і не зважав на її родинні зв’язка. І все ж розмови  за цей час, з ним стали рідкіснішими, хоча приїзд Владислава був зовсім близьким.

Баляєва прагнула всьому світу довести свою самостійність і незалежність від родинних зв’язків, але сурова реальність розбивала її розові окуляри. Дівчина не була готова проживати під одним дахом з Владиславом, але й фінансовий стан був в неї не найкращим. Ліпша подруга Дарина, знову стала рятувальницею, не залишивши Алісу в біді.

Цієї п’ятниці, Баляєва не затрималась на роботі, вона вчасно вийшла з лікарні, сівши в автомобіль подруги, вирушивши на підробіток, який мав владнати її проблеми з фінансами.

— Аліса, ти готова? — в гримерку зайшла Дарина.

— Так, але мені потрібно кілька хвилин для розмови. Хочу Владу подзвонити.

— Добре, якраз останні штрихи з налаштуванням камери.

— Дякую тобі.

 — Ми обоє отримуємо з цього користь. Не дякуй. Не став мене в незручне становище.

Аліса всміхнулась Дарині, і як тільки та вийшла, вона набрала номер Сандера.

— Привіт, хочу дещо тобі сказати. Я тобі дуже вдячна за твою допомогу, але не хочу зловживати добротою, — буквально протараторила Баляєва.

— Якось дивно розпочалась наша розмова, — Владислав зробив коротку паузу. — Це схоже на те, що мене хочуть кинути по телефону, — спокійно промовив хлопець.

— Ні-ні! Ти чого!

— Тоді до чого ти ведеш цю розмову?

— До того, що я з’їду з твоєї квартири.  

— Он воно що. Могла б тоді просто почати розмову – «як справи, чим займаєшся, як день пройшов, я з’їдаю». Твоє вміння мене дивувати, просто безкінечне.

— В нас це спільне.

— Не можу з цим не погодитись.

— Влад, я хочу щоб все було як у всіх. Невпевнена, що жити разом на такому етапі – це нормально.

— Що ти маєш на увазі під словами «все як у всіх»? Хочу знати конкретику. Може в нас з тобою розбігаються ці поняття.

— Побачення, зустрічі, зближення, всіляке таке, розумієш?! І вже потім сумісне проживання.

— Гаразд, цілком згоден. Ти знайшла собі житло?

— Так і ні. Промоніторила безкінечну кількість оголошень, зрозуміла, що зі зарплатою нічого не потягну. Житло або їжа з проїздом.

— Тяжкий вибір, але вихід ти знайшла?

— Можна й так сказати. Без допомоги Дарини не обійшлося.

— Деталі можна дізнатись?

— Так. Вона та її друзі займаються просуванням різних реклам, і от їм потрібна модель. За це добре платять, плюс можна поєднувати з основною роботою.

— Ого, і що ти будеш рекламувати?

— Не повіриш, але сьогодні зйомки медичної уніформи, завтра одяг для сноубордистів. Не говорила тобі раніше, бо не впевнена була, що все вийде.

— Моя дівчинка, я просто зобов’язаний тебе відвести в заклад і відмітити твою маленьку перемогу. В тебе все вийде, я знаю.

На кілька хвилин Аліса змовкла, прислухаючись до стуку серця. Підтримка вкотре від Сандера, була такою потрібною і влучною. Він не докучав, не контролював, приймав всю Алісу, такою, якою вона була.

— Дякую, пришлю тоді декілька фото-звітів. Мені вже час йти. Вирішила, що перед зйомкою, хочу почути твій голос.

— Добре, не затримуватиму. Цілую, обіймаю.

Поклавши слухавку, Аліса притиснула телефон до грудей.

— Він однозначно той, хто мені потрібен. Вагання це нормально, ми не достатньо знаємо один про одного.

Баляєва закрила очі на кілька секунд, згадуючи поцілунок в аеропорту та приліт хлопця. Вона листала спільні спогади з Владиславом, як картинки в галереї телефону.

— Гей, ти закінчила? Вже час, — голос Дарини повернув Алісу в дійсність.

— Готова як ніколи.

***

Бути моделлю медичної форми було найлегшою справою за останні кілька тижнів для Аліси. Вона навіть отримала задоволення від позування та спалаху фотокамери. Найприємнішим став гонорар, який відразу заплатили після виконаної роботи. На годиннику була восьма вечора, хороший настрій на превеликий жаль Аліса не змогла розділити з Дариною, так як та, мала ще справи. Баляєва не захотіла повертатись додому, їй хотілось відпочити за келихом вина та прочистити легень кальяним димом. В телефонній книзі було зовсім не багато номерів, кому можна було зателефонувати і домовитись про зустріч.