25

Владислав залишив дівчину, вирушивши на літак майже в останню мить, вагаючись до останнього. Хоча Аліса сама запевнила Владислава, що з нею все буде добре, щойно закрились двері після хлопця, як вона відчула себе покинутою. Чужа квартира здавалась холодною, не приступною без свого хазяїна, хоча було навіть дещо інтимним, лишитись в ліжку, де постійно спав хлопець.

Нова білизна не змогла приховати особливий запах юнака, який був скрізь починаючи від ванної і закінчуючи спальнею. Також, житло Владислава виявилось зовсім не таким, яке очікувала побачити Аліса, скрізь була над-ідеальна чистота, охайність. Меблі не були новими, але доглянуті, а за рахунок мінімалізму та підібраних тонів, взагалі не помічалось. Невеличкі кімнатні рослини – сукуленти, були єдиним підтвердженням, що тут дійсно хтось живе.

Щойно дівчина вляглась в ліжко яке виявилось досить комфортним, телефон знову завібрував, замість очікуваного Владислава, дзвонив Максим, з яким Баляєва дійсно не хотіла розмовляти.

— Виховані люди о такій пізній годині не телефонують.

Вимкнувши дзвінок, Аліса зітхнула, спати вона зовсім не хотіла. Тому як і в дитинстві, вона почала уважно розглядала стелю, аналізуючи поведінку Сандера. Хлопець з самого початку був поруч майже при всіх обставинах, що з нею ставались в лабораторії і навіть поза межами. Він знав абсолютно все, при цьому ніколи не ображав, не ставив ультиматуми, і взагалі навіть гіркі слова говорив відверто. Для дівчини, самій було дивно, чому вона раніше не помічала цього, чому так тягнулась до того, хто завжди відштовхував, і лише в разі потреби та своєї слабкості, дозволяв бути поруч.

Свій самоаналіз для Баляєвої давався тяжко, окрім визнання своєї незрілості, більше нічого не виходило. Аліса точно знала для себе, що не хоче страждати, не хоче зв’язуватись з чоловіком, від якого зовсім не пахне майбутнім. З Владиславом все було інакше, з ним можна було запросто будувати всілякі рожеві замки, і як би дивним це не було, з ним здавалось це все може статись реальним.

Перед тим, як повністю заснути, дівчина все ж написала смс подрузі, з проханням взяти речі на перший час з її квартирі, скориставшись залишеним їй ключем.

***

Прийти на роботу в тому ж одязі, в якому вчора провела весь день для Аліси було дещо жахливим, але проблеми з одягом лишились на другому плані, коли вона зіткнулась з громадським транспортом. Баляєва не пам’ятала, що взагалі колись користувалась громадським транспортом, якщо не власною машиною, так таксі, але точно не метро. Зранку вона вперше зіткнулась з пекельною боротьбою за потрапляння вчасно у вагон, при цьому залишитися з чистим взуттям, не задавленою та іншими травмами, які можна отримати тіснячись  в вагоні.

— Визнаю, я абсолютно розбещене дівчисько! — вийшовши на станції «Політехнічна», промовила Баляєва, коли відчула свіже повітря без суміші дешевих парфумів та людського поту.

Наступним розчаруванням стало виявлення факту, що її поїздка на метро була даремною, від адреси проживання Владислава, можна було дійти пішки до роботи, а це означало, також зайва витрата коштів на проїзд. Дійшовши до роботи, настрій Аліси був повністю на нулю, звичайнісіньке життя до якого їй було зовсім не легко пристосовуватись, тягнуло за собою лише проблеми, які їй не було навіть з ким обговорити. Найліпша подруга Дарина, не зрозуміла б половини Алісиних хвилювань, яка вирішила Владислава також не обтяжувати. Твердо стоячи на своєму, що вона перетне чорну полосу, і буде це згадувати з сміхом.

— Ти вже на роботі?

Ранковий дзвінок Сандера піднімав настрій Баляєві, яка відразу ж пішла до столової випити кави, щойно перетнула поріг лабораторії. Кофеїн та глюкоза мусили заспокоїти пережитий стрес, адже день лише починався і потрібно було витримати як мінімум дві а то й три бурі на сьогодні.

— Так, якраз збиралась випити кави.

— Як ти дібралась до роботи, я хвилювався за тебе.

— Все чудово, — збрехала Аліса, — все не так страшно виявилось. А ти що там? Як в тебе ранок, ти ж напевне не виспався.

— Не виспався, твоя правда, але також не все страшно. Сьогодні лекційні заняття, тому все добре. Мушу вже бігти, набереш мене після закінчення роботи?

— Звичайно, гарного дня.

— Взаємно!

Владислав поклав трубку, і Аліса тяжко видихнула, кава була готова, але не було з ким її випити. Сівши за ближчий столик, дівчина зайшла в соціальні мережі, ховаючи за телефоном власну самоту, і за всіма законами підлості в цей момент зайшла всміхнена Наташа. Баляєві відразу стало не по собі, адже вона була справжньою злодійкою, знаючи про почуття Наташі, вона все ж почала зустрічатись з Сандером.

— Добрий ранок, — привіталась Аліса першою.

«Буря номер один!» — промайнула думка в голові Баляєвої, якій потрібно було делікатно повідомити новину про те, що вона почала стосунки з хлопцем, в якого була безнадійно закохана Наталка.

— Добрий, в тебе все добре? Ти виглядаєш… якось інакше чим завжди, — підсідаючи до колеги, Наташа дістала шоколадний батончик з горіхами, — пригощайся, настрій гарантовано від нього.

— Дякую, — ледь всміхнулась Баляєва, відчуваючи, що ось-ось всередині станеться справжнє виверження емоцій. — В мене все добре, то напевне через те, що не виспалась.