12

Біла коробка обтягнута чорною оксамитовою стрічкою доставлена під саму квартиру - це все було в стилі бабусі, котра мала вишуканий смак в усьому. На її думку, саме дрібниці, спроможні спрогнозувати людину, її манери, поведінку, як вона себе подає та що представляє. Людмила приділяла увагу кожній деталі свого життя, за виключенням онуки, котра була білою плямою на її чорному дорогому оксамиту.

Найстаршій Баляєвій не вдалось приструнити, переконати чи домовитись з онукою, в якої справжнісінький вітер в голові, і її поява на світ справжня помилка. Людмила до останнього не опускала руки, вона не бажала визнавати, що останнє чадо в їхній родині - гидке каченя. 

 Насичена, темно-зелена, атласна сукня ідеально облягала тіло Аліси, і як би вона не любила бабусине втручання, сукня була вишуканою. Чорні рукава з мережива лиш зайве підкреслювало витонченість а відсутність декольте концентрувало увагу на відкритій спині. Піднята зачіска з легким хвилястим пасмом, здавалось створений образ як ніколи підкреслював внутрішнє “я” Аліси.

Щойно переступивши поріг будинку, її зустрів привітливо дворецький, тримаючи сріблясту тацю, на котрій хаотично лежали невеликі конверти зав’язані стрічками різного кольору.

— Пані, оберіть один.

— Це щось новеньке, — Аліса потягнулась відразу до конверту, котрий за кольором підходив до її сукні, але в останній момент рука автоматично сіпнулась. — Білий, хай буде білий.

Баляєва молодша не могла пояснити, чому передумала за кілька секунд, але десь глибоко всередині, думка не давала спокою про якусь підставу зі сторони бабці. Міркування, що не спроста сімейна вечеря перетворилась на благодійний-аукціон вечірку з всією можливою вишуканістю, багатством та показухою.

Ловлячи посмішку дворецького, котрий потягнувся до коробки, на котру відразу Аліса не звернула уваги. Чоловік дістав невеличкого розміру маску з неймовірною кількість прикріплених пір’їнок, вручивши її Баляєвій, перед цим закріпивши білу стрічку з конверта на ліве її зап’ястя.

— Кожен гість має свого партнера протилежної статі. Ваш партнер як і ви, має маску білого ворона і на його правому зап’ясті буде така ж стрічка як у вас на лівому. Персональна гра від Людмили Анатоліївни, віднайти свого партнера, в кінці благодійного аукціону будуть парні танці. В конверті, ваш особистий штрих-код, він є ключиком для відмикання сейфа, котрий розташований на третьому поверсі в гостинному залі, де на вас чекає невеличкий подарунок, вдячність за відвідування аукціону.

— Чому я не здивована?! Бабуся не була б вона собою, якиби не влаштувала справжнісіньке шоу, про котре ще місяць після відвідин говоритимуть, — Аліса пройшла в глиб будинку, буквально відразу направившись на другий поверх, в кабінет батька.

Як і очікувалось, весь будинок був заповнений безликими візитерами, одягненими в різноманітні вбрання різних національностей та різних епох стилю. Щось Алісі підказувало, що не ода вона отримала сукню для цієї вечірки. Маски на диво неймовірно гармонійно пасували кожному, чудово приховуючи при цьому зовнішність але зберігаючи індивідуальність. Аліса про себе відмітила, що навіть якби зустріла когось тут знайомого, то не змогла б впізнати, навіть при великому бажанні не заговоривши.

Відчуття того, що вечір обіцяв бути довгим, повним нудних бабусиних промов і позбавлений звичайних веселощів квапив Алісу по скоріше дібратись до таткового невеличкого бару, де був витриманий міцний алкоголь. Баляєвій молодшій менш за все хотілось сьогодні нудьгувати і попивати шампанське від якого її завжди швидко нудить, а в алкогольній програмі, сьогодні лише одне шампанське.

Не встигла Аліса переступити поріг батькового кабінету, як відразу наткнулась на чоловічу постать, який швидше за неї дібрався до таткового бару. Розслаблено відкинувшись на спинку крісла, безликий тримав в руках стакан з віскі, смакуючи кожним його ковтком. Посмішка на його вустах свідчила про справжнісіньке задоволення. На мить в голові Баляєвої пролетіла думка, що бабуся все-таки мала якийсь природжений хист для влаштовування оригінальних вечірок.

Кремовий витончений костюм з чорною лінією по краях, неймовірно пасував безликому, підкреслюючи його довгі ноги, широкі плечі, а ґудзики сорочки здавалось ледь стримують накачану груднину.

 На правій руці незнайомця була закріплена стрічка такого ж кольору що й в Аліси, коли він зрозумів, що до кабінету увійшли, чоловік направив лінивий погляд на єдину завітавшу гостю. Маски візуально були схожі між собою, але підійшовши до чоловіка ближче, Аліса помітила значну різницю між обрамленням пір’їнок, кількістю приклеєного мережива та відсутності в чоловіка приклеєних сяючих камінців.

— Ви не моя пара, — чоловік заговорив перший, його голос Аліса впізнала відразу, навіть серед тисячі інших із заплющеними очима. — Не припиняйте пошук, можливо вам пощастить і до кінця вечірки ви знайдете свого партнера.

— У вас маска білого грача, в мене – ворони. Я не шукаю партнера, я прийшла випити. Ви зайняли моє місце.

Аліса демонстративно підійшла до нього, всівшись на протилежне крісло. Вечір лише починався, замість того щоб втекти від галасу та метушні, Баляєва відразу наткнулась на чолов’ягу, з якою їй менш за все хотілося вести бесіду. Щось незрозуміле примусило її лишитися в кабінеті на одинці, вже зі знайомим їй чоловіком, якого до недавно, вона бажала бачити і чути в останнє в своєму житті.

— Он воно як, що ж прийдеться поділитися з вами. Ви п’єте віскі дванадцятирічної витримки?