7

Ранок нового дня у Аліси видався доволі сумбурним. Спочатку дівчина проспала, не почувши ні один з семи поставлених будильників, з цієї ж причини вона не поснідала(сніданок був для неї важливим пунктом), єдине, що не могло додавати бадьорості та к це  приготовлений з вечора одяг.

Запізнення було гарантованим, залишалося головній героїні сподіватися, що рано вранці нікому не знадобиться її допомога в ксерокопії.

Аліса попала в справжнісінький час пік, стоячи вже рівно годину в пробці, проклинаючи себе за те, що вирішила після довгого конспектування подивитися серію «Доктора Хауса», мовляючи, що це корисно, і в той же час відволікає від навчання та роботи. Серіал видався не менш корисним, аніж читання медичної літератури та його розшифрування, а кмітливість головного героя просто надихала Алісу більше бути старанною.

Дібравшись до роботи, Баляєва надіялась що її відсутність залишиться непоміченою, але щойно вона зайшла до лабораторії як застала дуже цікаву сцену. Те що відбувалось в коридорі, цікавило не одну Алісу, так як Наташа, роблячи всім своїм видом, що зайнята реєстрацією, зовсім нічого не реєструвала.

— Доброго ранку, — тихо привіталась Аліса, не ступаючи кроку далі, повністю зупинившись біля стола де приймається біологічний матеріал.

— Для когось він добрий, а для когось – ні, — Наташа покосилась в сторону Тамари.

— Ц-ц-ц, — незадоволено зацокала язиком жінка, поправляючи комір свого ідеально вигладженої білого халата. — Тамара Олександрівна, перший офіційний робочий день на посаді лікаря, і він уже приречений на провал! — тон жінки був суворим як ніколи. — Я бігати за вами не збираюся, у мене з вами занадто різні займані посади, — кожне слово Рой буквально випльовувала в обличчя колезі, немов отруту.

— Вибачте, Інна Леонідівна, я закрутилася зі знайомством з лабораторією, документацією і у мене зовсім вилетіло все з голови. Визнаю, зробила помилку.

— Дитинко, лікарі на помилку не мають права, їх помилки коштують пацієнтам життя! Усвідомила?! — погляд Інни був спопеляючим, від чого Тамара відчула весь гнів колеги на собі. — Тобі Аліса Анатоліївна передала папку з документацією? — жінка не встигла договорити, як її співрозмовниця заперечно похитала головою. — Значить ще передасть, читай уважно кожен рядок. Сподіваюся, в майбутньому ти ще себе зарекомендуєш і зміниш мою думка з приводу твоїх професійних навичок, якщо, звичайно, такі є.

Рой розвернулась, і пішла геть лишаючи в коридорі лише стукіт свого взуття, за нею ж побігла Тамара, вибачаючись і про щось слізно просячи.

— А що сталось, чому Інна Леонідівна така зла?

— Вона до недавнього часу самостійно виконувала дослідженнях по діагностиці біологічного матеріалу – кісткового  мозку пацієнтів з певними захворюваннями, вона, як уповноважений лікар, ставила підпис на висновках та проводила їхній моніторинг.

— І? — зацікавлено прошепотіла Аліса.

 — Тільки по-секрету, — у відповідь шепотом промовила Наташа. — Я не пліткую, — наголосила та. — Буквально за день до приходу Тамари, до відділу хіміотерапії, поступив пацієнт в дуже тяжкій формі, і йому призначили введення токсичного препарату – "Метотрексату". Організм пацієнта різко відреагував на крихітну дозу, з чого лікарі зробили висновок, що пацієнта потрібно лікувати не за стандартною схемою. Досьє на цього пацієнта було у Інни Леонідівни, і вона попросила, щоб Тамара прийшла до неї, і та б передала їй всю інформацію більш детально, так як їй би прийшлось вести цього пацієнта і проводити моніторинг лікарського засобу. Але з якихось причин Тамара не з'явилася, і звичайно викликала обурення у Рой. Вона видала результатна відділення, змірявши не ту концентрацію, що потрібно. Тобто лікуючий лікар отримав неправильний результат, після чого пацієнтові призначили б стандартну дозу токсичного препарату, який потрібен на даному етапі  протоколу лікування. Якби Інна Леонідівна не контролювала все, лікуючий лікар міг би вбив пацієнта.

— Нічого-собі.

Аліса була шокована, відповідальна і завжди дуже педантична Рувінова Тамара скоїла дуже не властиву їй  помилку. Баляєва на мить замислилась, як вберегти себе від подібних помилок, як змиритись зі скоєною помилкою, котра може коштувати пацієнтові життя. Мурашки по тілу пробігли табуном, пальці на руках навіть почали поколювати.

— Хоча мені здається Інна Леонідівна сердиться не через це.

— А через що?

— Просто помилки новачків – це норма для лабораторії, тому є наставники котрі контролюють свої так сказати підопічних, поки ті не стануть самостійними. Справа напевне в тому, що Інна Леонідівна витратила купу вільного часу, щоб зібрати потрібні відомості для облегшення роботи Тамари, відібравши кращі конспекти та лише потрібну інформацію, а та навіть не подякувала за старання її.

— Я б навіть не подумала, що причина саме в цьому.

— А може просто Інна Леонідівна дізналась, що Тамара назвала її – нестерпною старою каргою, коли та примусила її вчора рахувати лейкоцитарну формулу з лейкоцитами нуль-п’ять.

— Я вчора здається все пропустила.

— Таке краще пропускати, — Наташа посміхнулась, протягуючи до себе реєстраційний журнал, почавши займатись дійсно реєстрацією. — Я правді не пліткую, просто ти мені більше симпатизуєш, чим Тамара.

— Бо в Тамари немає татка-головного лікаря? — легкий сарказм проскочив в словах Аліси.