6

Флешбек

Максим важливо сидів в кріслі, читаючи щомісячний звіт про дослідження, побічні ефекти винайдених препаратів, прогресуючі хвороби в пацієнтів, які перебували на обліку в їхній лікарні. На його чолі утворилася складка, він не міг зосередитися на роботі. Шевченко не помітив, як букви на моніторі попливли перед очима, а в голові виникла картина вчорашньої розмови з підлеглою, хоча її важко було назвати «підлеглою».

Наступним в голові промайнуло, мов плівка кінофільму, спокусливий вигляд Аліси, незважаючи навіть те, що її знудило. Дівчисько переступило всі існуючи норми етикету, не говорячи про ділові стосунки, які повинні були її втримати від розмови з ним. Максим не розумів, чому попри свою роздратованість, забруднену сорочку та зірвану ділову зустріч з представником благодійного фонду, котра готова фінансувати його лабораторію новітнім спорудженням, погодився допомогти Алісі дібратись додому цілою та неушкодженою. 

Незважаючи на неприязне відношення до Баляєвої молодшої, у котрої абсолютно, на думку Максима, немає нічого успадкованого від батьків, він все ж таки змилився, завіряючи себе, що його вчинок суто джентльменський.

Шевченку сьогодні ще не вдалося поговорити з Алісою, але вчорашній казус, не можна було пускати на самоплив. Скрегочи зубами, Максим цілісінький ранок намагався владнати зірвану зустріч з фондом; на п’ятихвилинці зайняв час на представлення Рувінової, а потім в якийсь момент Максим зрозумів, що всі його думки зводяться до Аліси, і він не здатний на чомусь іншому сконцентруватися.

Шевченко не був достатньо обізнаний про темперамент Баляєвої і передбачити, що зробить ця особина, було неможливо. Сама думка про те, що щось не під його контролем, змушувала нервувати чоловіка, що було зовсім йому не властиво.

Максим вважав себе дорослим, сформованим чоловіком, котрий не може піддаватися пориву емоцій, юнацькому запалу, а тим паче дозволити  у власній лабораторії розпускати плітки про себе. Йому закортіло звільнити підлеглу, котра сіє хаос, котра здатна піддати сумніву його репутацію, котра використовує людей як її того забажається не відчуваючи докору сумління.

— В мене через неї мігрень!

— Кому це випала така честь?

Сандер з’явився біля завідуючого не очікувано, і той ледве не випустив кошти, на пів дорозі до кавового апарата. Хоча Владислав був молодший за Максима на добрих п’ять років, і різниця була в їхніх посадах, але це зовсім не впливало на дружні стосунки, що склались між ними. Колеги навіть перешіптувались, мов, Владислав ще трішки підросте, та зможе скласти хорошу конкуренцію Максиму, а пізніше зовсім посісти його місце.

— Що в тебе за манера така, підкрадатись. Каву?

— Можна вважати, що це моя ефектна поява. Справляє враження?! Не відмовлюсь.

— З вершками?

— Коли я пив без?! Так хто заполонив твої всі думки?

— Ти про що?

— Ти бубонів собі під ніс хвилин п’ять стоячи тут, і лише потім наважився взяти напій. Я стояв поруч і ти на мене не звернув уваги. Якщо додати, що вранці ти відмовився зі мною випити кави, так і не розповівши як пройшла зустріч з місіс Холодовою Валерією, а на спільній пошті декілька повідомлень від неї… Ти зрозумів мене, — Сандер розвів демонстративно руками, виражаючи повне  нерозуміння Максима.

— Ти завжди був таким пронирливим?

— Надаю перевагу слову – кмітливим. Ну так що?

— Я не впевнений, що Холодова ще захоче з нами співпрацювати. Я залишив її, максимально ввічливо попрощавшись,  аргументуючи невідкладними справами.

— І хто ця невідкладна справа?

— Це складно.

— Та скажи ти вже.

— Донька головного лікаря. Коротко, вчора по збігу обставин ми перетнулись, вона була не в самому тверезому стані.  Її знудило, а потім вона буквально заснула, а подруга з якою вона була не здатна була привести її до тями.

— Ти діяв як джентльмен.

— Мені важко було не діяти, вона відключилась після того як її знудило. Знудило на мене. — Максим наголосив останнє речення, виражаючи глибоке обурення. — Вечір був зіпсований.

— Я б сказав в тебе був вечір тотальних сюрпризів. Вона здається мені дуже милою, — Владислав взявши до рук каву, він відразу зробив декілька ковтків, ловлячи на собі прискіпливий погляд завідуючого. — В нас можуть бути різні смаки на дівчат, — додав він, прояснюючи свої слова.

— Абсолютно різні.

— Що тепер робитимеш?

 — З чим?

— З Алісою?

— Переговорю. Вона як мінімум мені винна щирі  вибачення чи хоча б подяку за безпечну доставку додому.

— Ти відвозив її додому?

Сандер не зміг приховати здивування, для нього, той хто добре знав Максима, це було в новинку. За п’ять років знайомства, дружніх посиденьок в пабах чи навіть відвідувань клубів, Владислав не бачив жодної жіночої особини, котра спромоглась отримати бодай щиру посмішку чи зацікавленість Максима. В нього з жінками однозначно не клеїлось, тай перші серйозні стосунки наклали чималий слід на нього, повністю позбавивши бажання створювати сім’ю принаймні в даний час.