4

Холодний ранок другого листопада, ніс киянам атмосферу прийдешнього свята. За ніч випала добова норма снігу, тепер все місто буквально тонуло у заметах замість зливи. Практично в кожному магазинчику і будинку тепер звучали новорічні пісні, а мерехтливі гірлянди прикрашали стелі. Місто немов збожеволіло, пірнаючи у вир святкового настрою.

На годиннику була шоста ранку, на вулиці ще чаклували сутінки, не бажаючи поступатися місцем для денного світла. Аліса не спала, вона стояла на балконі в тоненькому шовковистому халаті з великим кухлем міцної і одночасно солодкої кави, волосся її було сплутане і нагадувало казкового персонажа - кікімору; вона уважно спостерігала, що відбувається за вікном, вдихаючи на повні легені морозний протяг.

Всі метушилися: двірники прибирали сніг, лаючись про себе, хтось поспішав на роботу, а хтось відводив дітей в школу чи садочок, деякі трималися за ручки і романтично цілувалися підставляючи обличчя сніжинкам. Життя текло шаленим струмком, але здавалося, що Баляєва була зараз непричетна до цієї рутини. Якась дивна внутрішня пустота причаїлась в середині Аліси, буквально живцем поїдаючи її, на котру не впливало ні похмілля, ні головний біль і навіть відсутність нормально сну.  

Алісі не хотілось згадувати вчорашній вечір, але в пам’яті  саме найгірші картинки мелькали. Вираз обличчя Максима, додавав пригніченості та деякої невпевненості в собі. Потрапивши додому з абсолютно пустим шлунком, Баляєва не змогла поспати й години. Порада Дарини наштовхнула Алісу на думку: «можливо не все так погано як здавалось, хоча б трішечки зрозумію роботу батька, і мої впирання не варті того?! Тай взагалі було б добре отримати схвалення від навіженої бабці, і можливо тато гордився… А ще показати начальнику-козлу, що я не пусте місце! І я не створюю проблеми!»

Не вивітрений алкоголь в поєднані з виділенням адреналіну, спровокував Аліса розпочати навчання саме о четвертій ранку. Вона почала з виписування найпростіших термінів з медичних підручників, що пилились декілька років в шафі і слугували скоріш для стилю кімнати аніж для практичного використання. Чіпляючи кольорову наліпку практично до кожного слово і переписуючи його значення, Аліса дійшла до висновку, що вона абсолютний нуль в термінології. Також дівчина  відкрила в собі, що у неї, окрім неприязні до медицини, ще й погана пам'ять, або ж мозок навмисно не хотів запам'ятовувати інформацію, яку нині вважає зайвою.

— Двадцять чотири, — пробубоніла вона, — мені двадцять чотири роки.

Декілька колючих слів з вуст Максима – від тебе одні проблеми – слугують своєрідним стусаном під зад. Алісі захотілось буквально всьому світу показати, на що вона здатна, на її думку, прикладати великих зусиль не потрібно, щоб стати першокласним лікарем, зовсім інша справа досягти чогось в творчості, віднайти і створити те, чого до цього світ не бачив. 

Під ранок Баляєва остаточно заплуталася в клубку власних думок та розложених книгах, де кількість кольорових наліпок не піддавалось підрахунку, а куплений блокнот з натуральної шкіри, буквально списаний до половини. Їй, здавалося, ідеальне життя розбилось, немов новорічна скляна іграшка, яка звалилася з соснової гілки, розбившись на дрібні уламки.

Починати вчитись потрібно було з нуля, справа на перший погляд лише здавалась легкою. Зіткнувшись з незнанням багатьох слів, які Алісі прийшлось шукати пояснення на просторах інтернету, робило практично недосяжним – бажання  втерти носа своєму начальнику.

— Гаразд,  в мне все добре, — допивши каву, Аліса буквально себе вмовляла про те, що нічого не змінилось, немає ніяких проблем і в неї все добре та під контролем. — Я все зможу. Люди починають і пізніше навчатись, і все вивчають, я також зможу. В мене взагалі це повинно в ДНК бути.

***

Незважаючи на поганий сон, самопочуття і дике роздратування, Аліса твердо вирішила прийти на роботу, хоча сором говорив лишитись дома і не попадатись на очі завідуючому. Почати зміни Баляєва молодша вирішила із звичайнісінького стилю, викинувши всі думки про міні-спідницю і взагалі будь-що коротше колін. Переміряв пів свого гардеробу, Аліса все ж таки зупинилась на вільній персикового кольору сукні з тонким чорним поясом на талії, що добре підкреслювало фігуру дівчини; легкий макіяж маскував синці під очима та майже відсутність сну цієї ночі. Хвилясте волосся додавало дівчині впевненості.

«Одяг створює настрій!»

Вчасно приїхавши на роботу не дивлячись на одвічні затори  проспекту Перемоги та нерозчищені дороги Києва. Аліса накинула на себе халат достатньої довжини застебнувши його на всі ґудзики, декілька разів навіть продефілювавши перед дзеркалом в роздягальній. В лабораторії було незвично тихо та порожньо.

Баляєва пройшлася по деяким кабінетах, але не застала нікого з колег, вона навіть декілька разів подивилась на годинник, щоб впевнитись, що прийшла на роботу вчасно.

— Доброго ранку, — привіталася Аліса. — Наталія Вікторівна, а куди всі поділися? — заставши єдиного лаборанта в кабінеті з надписом – «гематологічні дослідження», що активно перемішувала пробірки з фіолетовою кришечкою.

— Можна просто Наташа, я не набагато за тебе старша, — дівчина здавалася сьогодні набагато привітніше та дружелюбніше аніж вчора, що власне не могло не насторожувати. — А ти що не чула? — відірвавшись від своїх справ, рудоволоса подивилася на Баляєву, котра мала розгублений вигляд.

— Ні, а що повинна чути?