Глава 26. Маркіян

Я відчуваю небезпеку шкірою ще до того, як встигаю прорахувати її логічно. Наталя в моїх руках раптом стає крижаною і починає тремтіти так, ніби її знову викинуло на ту штормову палубу в морі. Вона гарячково тягне мене до виходу, благає піти, її очі розширені від такого дикого, паралізуючого жаху, що в мене всередині все миттєво мобілізується.

Я фіксую поглядом чоловіка, на якого вона дивилася секунду тому. Слизький, високий тип у занадто дорогому, але позбавленому смаку піджаку. Він стоїть за три кроки від нас і буквально пожирає очима Дениса, переводить погляд на Наталю, і на його обличчі проступає якась гидка, хижа розгубленість, яка за мить переростає в нахабство.

Нам назустріч уже крокує синьйор Луїджі, піднімаючи руку в привітанні, але мені зараз байдуже до італійця. Цей незнайомець робить крок у наш бік.

Рефлекси спрацьовують швидше, ніж розум. Я роблю короткий крок убік, перекриваючи собою простір, і повністю закриваю Наталю та Дениса своєю спиною, відрізаючи їх від цього типу як монолітна стіна.

Тип зупиняється. На його губах з'являється слизька, нахабна посмішка, від якої мені миттєво хочеться знести йому щелепу.

— Ого, Наталю, — вимовляє він неприємним, тягучим голосом, нахабно розглядаючи мою дорогу сорочку й намагаючись зазирнути мені за плече. — Не знав, що ти тепер крутишся в таких колах. І малого з собою притащила? Ростеш, я дивлюся. А мене навіть не познайомиш зі своїм... супутником?

Я відчуваю, як за моєю спиною Наталя майже перестає дихати, судорожно вчепившись пальцями в мою сорочку ззаду.

— Мам, це ще хто? — тихо, але різко запитує Денис поруч зі мною. Він насуплюється, переводячи нерозуміючий, але вже виразно ворожий погляд з незнайомця на зблідлу матір. Хлопець миттєво зчитує її стан. — Ти знаєш цього типа? Чому він так витріщається?

— Дене, мовчи... будь ласка, просто мовчи, — зривистим, ледь чутним шепотом благає Наталя. Вона настільки налякана, що навіть не помічає, як сильно впивається нігтями в мою спину.

Я злегка повертаю голову, ковзаючи по ній коротким поглядом:

— Наталю, хто це? Ти знаєш його?

Вона лише панічно хитає головою, ховаючи обличчя в тіні мого плеча.

— Ні... Марку, прошу тебе, нічого не питай, давай просто підемо. Будь ласка...

— Ну навіщо ж так грубо, Наталочко? «Не знаю», — удавано ображено протягує цей слизький тип, задоволений тим, яку бурю він викликав одним своїм виглядом. Нахабство цього виродка переходить усі межі, а його натяки б'ють по моїй жінці. — Раніше ти так не казала. Скільки років пройшло, а ти все така ж дика.

Я роблю ще пів кроку вперед, скорочуючи дистанцію між нами до мінімуму. Я вищий за нього, ширший у плечах, і зараз я випускаю назовні всю ту жорстку, нищівну силу, яку зазвичай тримаю для запеклих переговорів та кримінальних авторитетів у бізнесі. Мій погляд стає крижаним, а голос звучить тихо, але з такою загрозливою вагою, що повітря між нами наче замерзає.

— Ідіть геть, — карбую я кожне слово, дивлячись йому прямо в зіниці. — Ми відпочиваємо з дружиною та сином.

Проте Артур навіть не думає відступати. Моя жорсткість лише розпалює його слизький азарт. Його погляд знову голодно перескакує на Дениса, жадібно вивчаючи кожну рису підлітка — розліт брів, вперте підборіддя, поставу. Він робить навмисно демонстративний крок убік, виходячи з моєї тіні, щоб краще бачити хлопця, і нахабно схрещує руки на грудях.

— З дружиною та сином, кажеш? — він тихо, огидно сміється, переводячи погляд з мого годинника на бліде обличчя Наталі. — Яка ідилія. Треба ж, як швидко в неї з'явився «син» від такого поважного пана. А ти впевнений, шеф, що знаєш, чий це насправді...

Він не встигає договорити. Позаду нього вже лунає гучний, життєрадісний голос синьйора Луїджі, який підходить упритул:

— Марко! Наталі! Яка фантастична зустріч! Ви теж вирішили повечеряти тут?

Артур замовкає на півслові, але залишається стояти поруч, нахабно посміхаючись і переводячи погляд з мене на італійського інвестора. Наталя за моєю спиною ледь чутно здригається, опинившись у затяжній, смертельній пастці між діловим партнером і привидом зі свого минулого, який готовий будь-якої миті знищити нашу брехню.