1.4 Психіка під впливом ЛСД

 ЛСД - це напівсинтетична психоактивна речовина, яка є найвідомішим психоделіком, використовується як інструмент в різних трансцендентальних практиках, таких як психонавтика, медитація та психоделічна психотерапія. Речовину ЛСД синтезують з лізергінової кислоти, що видобувається з ріжків, мікроскопічного грибка, паразитуючого на злакових рослинах.

 ЛСД легко і повністю поглинається шлунково-кишковим трактом. Сама речовина дуже швидко зникає, залишаючи незначні сліди, з кровоносної системи поширюється по цілому організму, найменше він концентрується у мозку, як дивно це не виглядає. В мозку, він сконцентрований в певних ділянках, які відповідають за регуляцію емоцій. Концентрація ЛСД в різних органах, проявляється після 10-15 хвилин після ін'єкції, через тривалий час вона поступово спадає. Виводиться дана речовина через кишечник, за допомогою жовчі та печінки.

 Психічні ефекти ЛСД продовжуються навіть після того, коли дана речовина відсутня в організмі, сам психоделік може запускати певний біохімічний, нейрофізіологічний і психічний механізм, який викликає стан сп'яніння, та продовжує свою дію, після відсутності речовини. Препарат стимулює центри симпатичної нервової системи середнього мозку, що призводить до розширення зіниць, підвищення температури тіла та підвищення рівня цукру в крові. ЛСД має властивість блокування серотоніну. Серотонін це гормоподібна речовина, яка присутня в різних органах теплокровних тварин. Препарат впливає на нейрофізіологічні функції, які пов'язані з допаміном, більшість ділянок мозку сприйнятливих до допаміну, активізуються ЛСД, інші ділянки придушуються.

 Зосереджуючись на недружній обстановці і внутрішньо не підготовлений споживач, до можливих перекручувань сприйняття, а також розумових процесів, ефекти ЛСД швидше за все будуть неприємними, на відміну від ситуації коли споживач знаходиться в комфортних умовах, налаштований на позитивну обстановку, не напружується і внутрішньо відкритий до сприйняття незвичайного.

 Психологічні ефекти можуть полягати у посиленому сприйнятті кольорів, дихаючих або плаваючих поверхонь, речей і обстановки (навколишнього середовища) які переливаються, повзаючими візерунками, які виникають за закритими очима, виникає відчуття зміненого перебігу часу, сприйнятті речей чи осіб, що видозмінюють свої форми, деперсоналізації, виникає втрата відчуття власного Я, інколи інтенсивні й жорстокі переживання, вони описуються, як власне переродження чи випробування смерті.

 Більшість відчуває, що межі між особистим Я та навколишньою дійсністю розчиняються. ЛСД може призвести до дезінтеграції, або реструктуризації минулого особистості, створюючи оновлений стан психіки.

 ЛСД викликає серйозну зміну психіки, хоча і тимчасову, особистість під дією речовини не спроможна звітувати про події, що відбуваються, у зв'язку з цим, можливе травмування. Дана речовина може виявити психічні захворювання, однозначно не потрібно вживати емоційно нестійким людям, оскільки під дією ЛСД зміна емоцій відбувається дуже швидко та неконтрольовано. Дія будь якої думки позитивної чи негативної, багаторазово посилюється і може ввести суб'єкта в емоційне переживання, близьке до катарсису.

 Є дослідники, які активно використовували дану речовину у своїх експериментах, які вийшли за межі класичної науки, та змогли відкрити стани зміненої свідомості, та побувати на глибинних слоях несвідомості. Їхні досліди неодноразово піддавалися критиці, але вони мають колосальне значення для науки, но важливіше те, що ці дослідження практично підтверджують енергетичну модель психіки, представлену вище, та дозволяють поглянути на психологію, як науку під іншим кутом.

 Хочу показати, що думають сучасні експерти, які проводили дані досліди, і які продемонстрували незвичний погляд на людську природу. Дослідження С.Грофа, для сучасної науки носять революційний характер, хоча офіційна медицина ігнорує його відкриття. У своїх працях, він зміг обгрунтувати,безмежність людської психіки. Піддослідні в ЛСД-сеансах, ототожнювали себе з вищим Я, переживали процес народження, відчували єдність з Всесвітом. Із інтерв'ю С. Грофа, інтернет виданню "Правда": "Сучасні дослідження в області свідомості, доказали, що модель людської психіки, яка домінує сьогодні в офіційній психології та психіатрії, поверхнева та неадекватна. На основі багаторічних даних цих досліджень, мені довелось створити розширену модель психіки, шляхом додавання двох великих сфер - перинатальної та трансперсональної. Перинатальна сфера відноситься до спогадів життя в утробі матері та біологічному народженні. Ця сфера складається із чотирьох базових перинатальних матриць та відповідає чотирьом стадіям родів - від блаженного спокою у матці, до появи на світ. Трансперсональна сфера містить досвід, який ототожнюється з іншими людьми, іншими біологічними видами, епізоди із життя предків, як людей так і тварин, а також історичне колективне несвідоме, як його трактував Юнг".

 Професор Девід Натт та Робін Кархарт Харріс, провели дослідження, в якому вони відібрали двадцять здорових добровольців, які погодились ризикнути здоров'ям заради науки. Кожний студент, із добровольців отримав 75 мікрограм ЛСД в один день, а пласебо в інший. Вчені використали три техніки сканування мозку - артеріальну маркіровку, МРТ в стані спокою та магнітоенцефалографію, щоб зрозуміти, що відбувається з мозком з середини. Сканування та збір даних відбувався вісім годин, дані вдалося отримати від п'ятнадцяти добровольців, інші п'ять надто активно рухалися. Результати показали, що після прийому ЛСД, зорова інформація не обмежується тільки зоровою корою. Усі ділянки мозку приймають участь у формуванні зорових образів, при тому, що у пацієнтів були закриті очі. Піддослідні мали змогу спостерігати різноманітні образи, які виникали в уяві. Деякі ділянки мозку зазвичай розділені та працюють окремо, після прийому ЛСД, вони активно почали працювати спільно, а інші з'єднанні області, почали працювати окремо, так званий ефект прийому ЛСД - втрата ідентичності.