1.3 Будова психіки

 Споконвічна таємниця людської природи - психіка. Скільки існує експертів, дослідників в області психології, психіатрії стільки ж існує наукових статтей, монографій, де кожен з них пропонує власну концепцію та будову психіки. Кожний експерт в області психології намагається на основі свого досвіду, попередніх досліджень та нових досягнень, створити найбільш точну модель психіки. Але на сьогоднішній день психіка людини залишається найбільшою загадкою як і для науки так і для самої людини. В даному підрозділі, я б хотів більш детально показати будову, як сама структура психіки людини функціонує на глибинних слоях. Я хочу повернутись до моделі, яку представив професор М. Варій, і згодом я також поясню чому саме ця модель заслуговує вашої уваги.

 Психіка це внутрішня самостійна структура, яка працює на чотирьох рівнях, й забезпечує функціонування психічних процесів та взаємодію з навколишнім середовищем. Усі рівні забезпечують цілісне функціонування психіки. Кожен із цих рівнів, вступає у взаємодію між собою, при тому ми це можемо неусвідомлювати. Ми спроможні давати звіт лише процесам, які відбуваються у свідомості, в теперешній момент часу. Але, психіка не обмежується лише свідомістю, інші рівні також функціонують за певними законами та виконують ряд процесів.

 Складові психіки це надсвідомість, свідомість, підсвідомість та несвідомість. Кожен із цих рівнів має певну характеристику та виконує свої функції.

СВІДОМІСТЬ - це особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення й перетворення дійсності. Вона також розглядається філософами та психологами, як форма психічного відображення навколишнього середовища, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, мисленням, світоглядом, самосвідомістю, контролем поведінки і діяльності, зі здатністю передбачати результати вчинків та діяльності.

 Свідомість полягає у формуванні зрілих, досконалих псі-програм, (псі-програми це знаряддя приймання, розкодування, перероблення й передавання психоенергії) що забезпечують перетворення навколишнього світу як зовнішнього психічного через діяльність, здійснює порівняння з попереднім досвідом, та виокремлює людину з навколишнього середовища і дає змогу аналізувати себе і власну свідомість начебто збоку. Основні функції, які вона виконує:

1. Об'єктивація та розкодування психоенергії, виявлення змісту та значущості, а також перетворення на своє нове внутрішнє психічне;

2. Збільшення інформації та енергетичної потужності внутрішнього психічного внаслідок взаємодії одного внутрішнього психічного з іншим або утворення на основі такої взаємодії нового (за змістом і потенціалом) внутрішнього психічного;

3. Розоб'єктивації психоенергії внутрішнього психічного та її об'єктивації в предметах (зовнішньому психічному);

4. Розуміння людиною себе, власних потреб, інтересів, цінностей, цілей, свого місця в суспільстві, власного "Я".

5. Організації своєї поведінки та діяльності відповідно до встановлених норм.

Також свідомість має чотири прошарки: низький, середній, високий та досконалий. На кожному з цих прошарків формуються псі-програми, від примітивних до найскладніших.

 Хочеться зазначити, свідомість перебуває тут і тепер, вона постійно вступає у взаємодію з навколишнім середовищем, на основі цього досвіду вона формує власний внутрішній світ, новий та досконаліший. Знову ж таки важливо де перебуває індивід? це суспільство (соціум), яке має позитивний вплив, чи це повністю асоціальне суспільство? Які інструменти використовує для особистого розвитку? Однозначно матиме вплив на формування психіки, яке згодом матиме наслідки.

 Предмети нашої діяльності, спочатку формуються у свідомості, як ідея а вже згодом постають, як предмети. Під різноманітним впливом зовнішнього психічного.

ПІДСВІДОМІСТЬ це рівень психіки, в якому зберігається інформація з власного пережитого досвіду, думки, почуття, потяги та бажання. В ній зберігаються, автоматичні дії, витіснені та подавлені емоції.

 Уся явища зв'язані з будь-якою діяльністю та вчинками, з пережитим попереднім досвідом, які не затримуються у свідомості, автоматично переходять у підсвідомість. Так само, як і свідомість, підсвідомість повністю самостійний рівень, який інколи вступає у взаємодію з іншими рівнями. Підсвідомість складається з певних прошарків.

1.Поверхневий прошарок охоплює псі-програми, які сформувалися недавно, а також ті які сформувалися давно і допомагають у повсякденному житті (звички, автоматичні дії);

2. Поглиблений прошарок охоплює складніші за своєю дією та функціями псі-програми. Це насамперед невдачі, переживання через нереалізовані плани, будь які пережиті невдоволення, які мали місце у житті індивіда. Тут знаходяться псі-програми, які побічно можуть впливати на поведінку;

3. Глибинний прошарок містить психічне, здатне формувати і реалізовувати псі-програми, задані свідомістю. Псі-програма задається на свідомому рівні через яку можна здійснювати вплив на підсвідомість. Людина асоціює себе з тим позитивним чого хоче досягнути в реальності, й формує відповідну псі-програму. Думки, уявлення також формують відповідні псі-програми. Уява чи фантазія так само реальні як і емоції, почуття, думки та установки. Фактично цілеспрямована особистість формує цілі, які складаються з менших сходинок, детально про працьовує їх в уяві, на даному етапі вони для підсвідомості будуть так само реальні, як і події із життя індивіда;

4. Межовий глибинний прошарок зберігає психічне, яке утворилося внаслідок несвідомого та підсвідомого, свідомого та несвідомого. Цей прошарок виконує ряд функцій, функцію захисту, позбавляє психіку від постійного напруження свідомості, там де в цьому немає потреби. Функцію автоматизації полегшує різні види діяльності, за допомогою певних розумових і практичних дій під час свідомої діяльності. Автоматизми формуються під контролем свідомості, а вже згодом стають неусвідомлюваними. Спонукальна функція, пояснюється тим, що ми хочемо зробити вчинок нерозуміючи причини та бажання.