Глава десята: Капітан Кім

Є Сон рушив до бібліотеки. Коли він йшов дорогою, він боровся з питаннями, які не давали йому спокою: чому Роман і Ліана не пішли за ним слідом? Де всі інші люди?  В кінці кінців, чи зможе він вижити?

 Під час роздумів над цими питаннями, Є Сон почув шум зі сторони п'ятиповерхового будинку. Без вагань, немовби вже адаптувавши до змін цього небезпечного світу, Є Сон  вирішив сховатися між двома багатоповерховими будинками. Після цього він зосередився на звуках шуму і зрозумів, що це були постріли.

 Через 15 хвилин постріли припинилися. Є Сон розумів, що це може бути небезпечно, але цікавість переборола страх, і він прямував до п'ятиповерхової будівлі, звідки йшли постріли. Коли він увійшов в будівлю, він ступав по монолітних сходах, відчуваючи кожен крок по холодному бетоні, звук якого кроків лунав у тиші, що огортало все навколо.

 Нарешті, він піднявся на п'ятий поверх, але на його подив, він нічого там не побачив, крім купи трупів тутешніх. Він розвернувся в бік дверей, щоб піти до сходів, але зненацька почув голос.

—Бачу ти теж гравець?— промовив невідомий чоловік, уважно дивлячись на Є Сона

—Хто ви? Гравець що ви маєте на увазі?

Здивовано запитав Є Сон, відчуваючи, як напруження зростає від цього дивного слова.

—Мене звати Кім, капітан Кім 

 Капітан кімна мить замовк, ніби підбираючи правильні слова.

 —Ти ще нічого не знаєш про те, що відбувається, чи не так?— запитав він, уважно вдивляючись в обличчя Є Сона.

—Ні... я просто намагаюся вижити в цьому хаосі.

 —Зрозуміло,— кивнув капітан Кім.— Тоді слухай уважно. Ми— гравці, особливо категорія людей, які пережили першу хвилю і отримали здатність бачити та використовувати сфери.

 —Шари,— машинально виправив Є Сон.

 —Сфери,— твердо наполіг капітан Кім. — Це важливо. Кожна деталь важлива. Ми всі тепер частина чогось більшого, своєрідний гри, де кожен отримує різні здібності через ці сфери. Я наприклад, постійно отримую сфери швидкості.

— І що це означає?— запитав Є Сон, намагаючись осмислити почуте.

—Це означає, що я можу рухатися з неймовірною швидкістю,— відповів капітан Кім.— Кожна сфера дає різні можливості. Які ща...сфери ти бачив?

 Я... Я бачив різні. Різних кольорів,— невпевнено відповів Є Сон.

—Ти їх не використовував? —Спитав Капітан Кім 

Я бачив їх на зображеннях в лабораторії, коли шукав фрагменти.

—Фрагменти?

—Неважливо! - відказав Є Сон. 

—Добре що ти їх не використовував, тому що це може бути небезпечно, одна людина може використовувати лише один колір сфери!

Раптом здалеку почувся гучний вибух. Капітан Кім різко замовк і напружився.

 —Що це було?— стривожено спитав Є Сон.

—Схоже, інші гравці,— відповів капітан Кім.— І не всі з них дружні. Послухай мене уважно — в цьому світі тепер є три типи істот: звичайні люди, які нічого не бачать і часто гинуть першими; гравці, яки ми з тобою; і монстри, які з'являються нізвідки.

 —Монстри?— перепитав Є Сон, відчуваючи, як холодок пробігає спиною. 

Так, вони полюють на всіх без розбору. Але найнебезпечніші— інші гравці. Деякі з них збожеволіли від влади, інші просто втратили людяність.

 Новий вибух пролинав ближче.

—Нам треба йти,— різко сказав капітан Кім.— Я можу навчити тебе більшому,  але не тут. Ходімо зі мною?

Є Сон завагався. Він щойно зустрів цю людину, але вона здавалася єдиним джерелом інформації про те що відбувається.