Експеримент

- Медея... - з кімнати почувся голос хлопчика, коли дівчина поверталася з кухні. Малюнки брата вона не показувала мамі, страх охопив її в той момент. 

Дівчина ввійшла в кімнату, де перед нею стояв Корвін з рюкзаком в руках. Він дивився на неї з сумом, наче він в чомусь винен.

- Корвіне, все гаразд? - наважилася його спитати Медея. 

- Ні. 

Дівчину струснули мурахи по тілу. Вона взяла брата з руку, і посадила на ліжко біля себе. Медея досі тримала в руках малюнки, які шукав Корвін.

- Що тебе засмучує, братику?

- Це все через мене... - Корвін хотів плакати. Медея пригорнула його в свої обійми. - Він прийшов сюди через мене.

- Хто?

- Л-лівай! - хлопчик забрав малюнки з рук Медеї і викинув їх на підлогу. 

- Чому ти таке кажеш?

- Він прийшов по мене, він хоче забрати мене назад!

- Що він хоче тобі зробити? - дівчина відчула слабкість і нікчемність, які видавали братові сльози. Вона відчувала себе нікчемою через братові сльози.

- Там, де я жив спочатку, містер Сміт був вчителем. Він поганий вчитель, дуже-дуже поганий.

- Розкажи, він тебе ображ... - не встигла договорити Медея, як Корвін її перебив.

- Він колов нас різними голками. - Ця відповідь змусила Медеїн мозок вибухнути. "Що ця сволота робила?!" - Коли мама мене забрала з того будинку, він пообіцяв, що повернеться за мною. 

- Чому він хоче тебе забрати? 

- Бо я був "найвитривалішим з його есперментів", так він казав.

- Експериментів? Що це означає? 

- Нас було багато, і він ...

До кімнати зайшла мама, явно не чуючи що говорять діти. 

- Йдіть мийте руки, скоро Лівай приде з тортиком! 

Діти сиділи отетерівші, й чекали, коли Корвін зможе розказати все, як було, а Медея - послухати.