Пан Сміт

– Добрий день, – почав чоловік. – Я Лівай, Лівай Сміт. 

Медеї не дуже хотілось відповідати, здавалось, що цей чоловік приліпиться тут на довго. Та мама вчила бути ввічливою. 

– Моє ім'я Медея. 

– Приємно познайомитися! Бачу ти досить доросла, вчишся на 4 курсі університету? 

– Тільки буду вступати.  – холодно відповіла дівчина. За її ногами Корвін не видавав ні звуку. Він не був таким вже рік.

– Корвін так змінився, відколи полишив нашу велику родину, люба.  – заговорив Лівай Сміт.

– "Люба?!" – промайнуло в голові Медеї з гидкою інтонацією. – "Якого прокляття тут відбувається?"

– Мийте руки діти,  будемо обідати. - лагідно попросила мама. Вона виглядала досить щасливою. Невже це... Ні, а може, мама знайшла своє щастя. Медея не знала свого батька. Мама про нього не згадувала нічого поганого, та й хорошого також. Вона не згадувала його, бо дівчина не цікавилась. Навіщо, якщо це чоловік покинув нас, значить, так має бути.

– Медеє, ти дівчинка у мене розумна, ти ж розумієш... – промовляла мама пошепки, поки дівчина мила руки, і допомагала це зробити брату. – Лівай, той чоловік, який може стати вашим батьком, ну... Не батьком, а відчимом... Ну ти зрозуміла – такої наївної нервовості Медея не чула від мами відколи їй було п'ять років. Дівчині навіть стало трохи соромно. – Якщо можеш, допоможеш братові знову звикнути до Лівая. Він давно його не бачив.

– Що ти хочеш мені сказати, мамо?

– Річ утім, що Лівай був вчителем у дитячому будинку, де я знайшла Корвіна. Я ходила туди тільки, щоб бачити цю дитину!  Але тепер... – мама поглянула на Лівая, наче він є тою причиною, чому вона стала волонтером в дитячому будинку. Звісно, мама любить дітей. Якби вона могла, то всиновила всіх дітей на планеті, але Лівай став їй цікавішим. 

– Ти мене дивуєш, мамо. Як підліток. – намагалася пожартувати Медея. Чому Корвін мовчить? – І давно ти на нього так дивишся? 

– Вже рік. Цей чоловік наче зачарував мене. Пробач, я як маленька дівчинка.

– Так і є, мамо!

– Пані, де тут у вас вбиральня. Хочу припудрити носика. – зареготав Лівай.

Мамі так стало смішно, що вона прикривала свою посмішку руками, щоб сміх здався тихішим та граційним. 

– "Що ж, якщо мама щаслива, то і я маю бути щаслива?" – подумалося Медеї. 

Треба подумати, як розвеселити Корвіна. У нього скоро наступить криза 6 років. Така значуща подія, теж на нього вплине.