Неочікуваний

Рік минув швидко. Родина Медеї показала Корвіну, як святкують Різдво, навчили традиціям, якими користувались тільки Медея та її мама. 
– Корвіне, що тобі сподобалося найбільше? – запитувала його мама.
– Мені подобається все, що можна робити разом з вами! – піднімаючи ручки догори, відповідав хлопчик. 
За рік багато змінилось. Мама Медеї водила Корвіна до дитячого психолога, адже в хлопчика часто бували панічні атаки, він погано спав, а якщо й спав, то кричав уві сні, криком вмираючої вівці. Що вже казати про його малюнки. Вони зображували одне й те саме: велика подоба людини, обличчя якої зафарбовано хаотично проведеним олівцем. Хтось з людей його лякав настільки сильно, що хлопчик ставав білий, як стіна в кабінеті психолога. Корвін ніяк не наважувався сказати, хто його найбільший страх. Добре, що дитячі психологи дали можливість йому забути страх. 
– Я люблю тебе, сестричко! 
***
– Діти, спустіться на кухню, будь ласка! - почувся голос мами. Вона була якась радісна. Діти тоді разом робили домашнє завдання. Медея вправно та методично підштовхувала братика до знань. 
– Гаразд, Корвіне, зараз ми продовжимо.
Діти шмигнули з кімнати Медеї. Це була улюблена гра Корвіна, "Хто швидше добереться до кухні, той з'їдає на два печива більше!". Правила прості: не дати супротивнику дістатись цілі, неважливо як, головне перемога. Звісно, Медея перемагає братика, та щоб він не засмучувався, вона дозволяла їсти тільки на одне печиво більше.  Вона вважала, що це буде стимулювати його, і він буде краще старатися. 
Ноги дітей затупотіли по всьому домі. На диво, Корвін дістався до кухні перший, і вже біг до коробки печива в маминих руках, та його щось зупинило. 
– Я думав, що почався землетрус. – на Корвіна подивився високий чоловік з широкими наче трикутник плечима, довгою шиєю та окулярах. Хлопчик не міг вимовити й слова. До кухні добігла й Медея, відіграючи поразку:
– О, ні! Як я могла програ... 
– Бачу ви чудово бавитеся. Корвін також так грався, коли був в дитячому будинку? – спитала мама чоловіка.
– Він дуже сором'язливий хлопець, не бачив щоб він так швидко бігав і гучно стрибав. – відповів чоловік.
– Добрий день. – вимовила Медея. Корвін вже сховався за ногами сестри. Якби ж вона теж зараз могла це зробити.