Розділ 3: Між життям і смертю

Минають роки. 2029-й. Олекса вже не той, ким був. Він пройшов через біль, жахи, втрати. Він став тим, кого можна назвати «зброєю». Але чи виграє це війну? І чи хотів він такого майбутнього? 

Його остання місія стає вирішальною. Командування відправляє його в центр подій, туди, де бойові дії досягають піку. Завдання здається простим: знищити ключову точку противника. Але реальність виявляється зовсім іншою. 

Олекса відчуває, що його тіло більше не підкоряється йому повністю. Зміни, через які він пройшов, починають виходити з-під контролю. Він сильніший, швидший, але з кожним днем відчуває, що його людяність розчиняється. Колись він мав мрії, мав страхи, мав сумніви. Тепер це лише туманні спогади. 

У бою він майже невразливий, вороги падають один за одним, але він не відчуває ні перемоги, ні задоволення. Лише пустоту. А потім – зрада. Ті, хто керували експериментом, більше не потребують його. Вони використовували його, а тепер він – лише непотрібний артефакт. 

Олексу залишають на полі бою, без підтримки, без шансів. Він розуміє: це кінець. Але якщо йому судилося загинути, то він не піде один. Останні сили, останній бій. Він бореться не за перемогу, не за ідеї, а просто тому, що ще може. 

Його тіло здається, але свідомість ще тримається. Він згадує дім, згадує людей, яких колись любив. І з останнім подихом він розуміє: він більше не людина, але все ще Олекса. 

Кінець один — у 26 років він перестає існувати. Але його тінь залишиться. І ті, хто прийдуть після нього, дізнаються: він був частиною чогось більшого.