Розділ 11. Пошуки.

Тихим ранком група людей спускалася з гори в село. Після дощу повітря було свіжим та вологим, густий туман усе ще стояв над одинокими будиночками, не було чутно ні голосів людей, ні звуків домашніх тварин — лише дрібні пташки своїм співом розбавляли повну тишу.

Зайшовши в село, люди розділилися на дві групи: одна пішла шукати якісь припаси, а інші — автомобіль. Аврора не дуже взаємодіяла з іншими, але й не відходила далеко від Макса. Вони час від часу мовчки поглядали один на одного, ніби для підтримки зв’язку. Гіркий досвід минулого разу навчив її, що не можна розраховувати ні на кого, окрім себе, тому вона хотіла знайти собі автомобіль, щоб подібна ситуація більше не повторилася.

Хоча вона вірила, що Макс не залишить її позаду, та все ж не хотіла ризикувати — раптом щось трапиться, у неї завжди має бути вихід.

Доки вона ходила вулицею, заглядаючи тут і там, час від часу до неї долинали звуки гарчання зомбі, що траплялися на шляху людей. Цього разу Макс наказав усім у першу чергу користуватися холодною зброєю, а вогнепальну використовувати лише у крайньому випадку, щоб звуки пострілів не привертали зайвої уваги та ще більше мерців.

За пів години люди таки знайшли мікроавтобус, покинутий на узбіччі. Тепер проблема була в пальному, тому, доки одні оглядали технічний стан автомобіля, інші пішли зливати пальне з усіх автівок, які їм траплялися. Для мікроавтобуса потрібне було дизельне паливо, але бензин вони теж зливали, адже в таборі ще стояли автомобілі, які потрібно було заправляти.

Йдучи вузькою вуличкою, Аврора помітила відокремлене домогосподарство. Це був досить великий двір, проте паркану ще не було. Одинокий будинок стояв посеред засаджених городів та молодих садків. На подвір’ї стояв брудненький пікап, було одразу зрозуміло, що власник щодня користувався ним, тому дівчина попрямувала до нього.

Аврора повільно підійшла до автомобіля та заглянула всередину. Хоч зовні він був досить брудний, та всередині все виглядало набагато краще. Смикнувши ручку, стало зрозуміло, що авто зачинене, це трохи засмутило дівчину. Ключі могли бути або в будинку, або ж у власника в кишені. Якщо це перший варіант, тоді це простіше — головне добре обшукати в будинку місця, де люди зазвичай кладуть ключі. Але якщо господар носив їх із собою в кишені, тоді простіше буде знайти інше авто, аніж господаря, оскільки подвір’я не огороджене, тож якщо він перетворився на зомбі, то зараз міг блукати в будь-якій точці поселення. Пощастить, якщо він у цей час був у будинку.

Є також шанс, що господар вижив і зараз ховається десь поряд або ж виїхав з рештою під час евакуації. У будь-якому випадку потрібно заходити до будинку. Аврора обернулася назад та прислухалася. З цього боку вона більше не могла побачити Макса з його людьми, але це не зупинило її, і вона пішла до будинку.

Навколо стояла повна тиша. Йдучи великим подвір’ям, було чутно лише спів пташок та шелест листя на деревах від вітру. Вона прокрутила круглу ручку дверей, і вони повільно відкрилися, створюючи скрип. Аврора завмерла, прислухаючись до звуків у будинку. На другому поверсі почувся стукіт по дерев’яній поверхні. Можливо, це була підлога, а може, двері, та це було не так важливо, адже відразу після цього вона почула приглушений крик мерця. Вона зачинила двері, і від скрипу збуджений звуком зомбі почав ще активніше дертися у двері та гарчати. Схоже, що той був зачинений у якійсь із кімнат, і дівчині не дуже хотілося йти до нього, тому вона вирішила пошукати ключі на першому поверсі.

Зазвичай люди кладуть свої ключі десь при вході або ж вішають їх на спеціальну ключницю, щоб вони не губилися. Та, оглянувши все, дівчина так і не знайшла їх — ключниця порожня. На комоді та в шухлядах теж не було, тому вона пішла далі. Пройшовши невеликий коридор, Аврора потрапила на кухню, і, як не дивно, прямо перед нею на обідньому столі лежали ключі від автомобіля, гаманець та смартфон власника. Схоже, він таки збирався десь поїхати, але не встиг. Хоча не виключено, що він, навпаки, тільки приїхав додому — це було не важливо, головне, що ключі знайшлися, і тепер можна спробувати поїхати на цьому пікапі. Та спершу вона вирішила пошукати щось їстівне.

Дівчина пройшлася кухнею, відчиняючи дверцята шафок та заглядаючи в кожен куточок, і щоразу, коли знаходила продукти, викладала їх на стіл. Аврорі пощастило, бо господар будинку був заощадливим, тому у своїх запасах мав досить багато продуктів.

Дві коробки спагеті, по одній упаковці бурого та білого рису, коробка вівсянки із сухофруктами, баночка консервованих томатів, кілька баночок квасолі, риби та тушонки. Це була чудова знахідка, і дівчина швиденько зібрала все до великої торбини, яку теж тут знайшла. Окрім цього, вона не забула зібрати залишки різних приправ, солі та цукру — такі речі теж знадобляться в дорозі.

Ще одна важлива річ, про яку потрібно подбати, — це чиста вода для пиття та приготування їжі. З цією думкою Аврора затрималася на кілька секунд, розглядаючи п’ятилітровий бутиль води, заправлений у кулер. Недовго думаючи, вона вийняла бутиль та поставила його біля виходу, плануючи забрати з собою.

Тепер у неї є автомобіль, тому вона не збирається спати під відкритим небом, та, оскільки вона вже вдерлася до чужого будинку, то краще вже запастися всім необхідним за один раз.

Аврора тихо піднялася на другий поверх, і в одній зі спалень дійсно був зачинений зомбі — він усе ще дерся в дерев’яні двері. Аврора підготувала свій клинок і різко відчинила двері. Чоловік середнього віку, що давно вже перетворився на зомбі, впав на підлогу з відчинених дверей, та не встиг він оговтатися, як дівчина завдала йому смертельного удару. Тепер, коли в будинку запанувала тиша, Аврора могла спокійно зібрати собі ще трохи різних речей.