Розділ 9. Кохання з першого погляду.

Коли Бен та Ліза зайшли до читального залу й побачили Аврору зі зв'язаними руками, вони були дуже здивовані.

— Джош, чому вона зв'язана, що ви хлопці зробили? — запитала Ліза в старшого військовослужбовця з автоматом.

— Коли ми прийшли, то побачили закривавленого Чарлі, без тями, прив'язаного до столу, у неї в руках був довжелезний клинок, люди хвилювалися за власну безпеку. Окрім цього, вона проявила агресію та напала на одного члена групи, тому було прийняте рішення лишити її зброї, та обмежити її рух.

— Та ну, ви серйозно? Обмежити рух молодій дівчині, коли навколо лютують зомбі? — обурилася Ліза. — Краще б одразу пустили їй кулю в голову.

— Чесно кажучи, перед вашим приїздом Чарлі нарешті прийшов до тями, та підтвердив, що вона його врятувала, тож думаю вже можна її розв'язати.

Доки Джош говорив, Ліза закотила очі, та обернулася щоб підійти до Аврори, та в цей момент дівчина, різко скочила на ноги, та без жодних зусиль розірвала пластикову стяжку на своїх руках.

— Думаєш цим можна було мене стримати?

Тим часом на вулиці почався справжній переполох, близько сотні зомбі швидко наближалися до бібліотеки. Ті, в кого була зброя вийшли на вулицю, та почали відстрілювати мерців, тоді як решта, в паніці, почали збирати свої речі.

Ліза з Беном теж вийшли, і, оцінивши загрозу, вони одразу зрозуміли, що їм простіше буде втекти, аніж відбиватися від такої великої групи зомбі вогнепальною зброєю, тим самим створюючи зайвий шум та привертаючи ще більше уваги противника.

— Всі збирайтеся, швидко! Їх занадто багато, ми тільки ще більше їх приманюємо!

Аврора теж почала швидко збиратися, вона зібрала свою зброю, яку в неї відібрали, одягла важкий рюкзак, та вийшла на вулицю.

На подвір'ї були припарковані військові автомобілі, і люди швидко кинулися в середину, доки військовослужбовці стріляли в кожного мерця, що наближався до них. Та як би вони не старалися, вони не могли встигнути за кожним, деякі з них, кидалися на людей, і кожен відбивався як міг. Аврора кинула погляд на чоловіка, який погрожував відвести її в тихе місце. Коли він вбивав зомбі, на його обличчі з'являлася ледь помітна посмішка, він отримував задоволення від цього.

По шкірі пробігли мурахи...

«Чому в цьому світі мали вижити подібні психи? А як що до нормальних людей? Чому вони повинні були загинути? Бо були за слабкими щоб вбивати? Навіть після кінця світу всюди не справедливість...»

Зомбі пробіг повз неї, та кинувся на літню жінку, на щастя, Аврора була вже поруч, і вчасно знесла йому голову. Жінка, яку щойно за бризкало кров'ю, налякано подивилася на Аврору, та не встигла вона щось сказати, як її чоловік потягнув її вперед.

Доки Аврора розбиралася з мерцями, які наближалися до групи, люди швидко сідали в автомобілі. Весь їхній шлях супроводжувався чергою гучних пострілів вогнепальної зброї, військовослужбовці теж не забарилися, вони дісталися до автомобілів досить швидко, і коли майже всі люди посідали, Ліза гукнула:

— Агов, давайте скоріше! Рушаймо!

Аврора поспішила до крайнього автомобіля, та коли підійшла до задніх дверей, то побачила знайому огидну посмішку. Це був той чоловік, він посміхнувся, говорячи:

— Ой, здається, у нас не вистачить місця для ще однієї людини.

Після цього він зачинив двері, і машина рушила з місця слідом за військовими. Аврора залишилася сама, оточена мерцями. І хоча вони не звертали на неї увагу, дівчина все ще не хотіла, щоб хтось про це дізнався, тому вона продовжувала з ними боротися.

Та як не крути, а її покинули, і коли здавалося що виходу немає, з-за рогу виїхав військовий пікап, він різко загальмував, і з нього вискочило троє чоловіків, які без роздумів кинулися нищити зомбі своїми клинками. Вони виглядали як справжні професіонали, наче все життя цим займалися. Та Аврора не відривала погляду тільки з одного з них.

Високий, стрункий чоловік вправно справлявся з довгим клинком. Він не був молодим, на вигляд йому було років сорок, в його ретельно укладеному, каштановому волоссі вже проглядається легка сивина. Тонкі губи, карі очі, Аврорі він здавався дуже привабливим, не дивлячись на їхню різницю у віці. Чоловік швидко рухався, долаючи крок за кроком, нещадно рубаючи голови ворогам.

Аврора, яка в цей час стояла на місці, та пускала слину, зовсім не помітила мерця, що з'явився за її спиною. Чоловік, очевидно, подумав, що зомбі от от вкусить дівчину, тож схопив її за руку, та різко потягнув до себе. Він міцно схопив її за талію, повернувся разом з неї, та іншою рукою, в якій тримав довгий клинок, зарізав зомбі.

Аврора все ще стояла з розкритим ротом, тепер, стоячи в міцних, теплих обіймах, вона розглядала його широкі плечі, засмаглу шию, чіткі вилиці, тонкі губи. Вона смачно облизала свої губи, та проковтнула слину. Здалося, що вона зробила це занадто гучно, і чоловік почув її спраглий ковток, він зупинився, опустив голову, та подивився їй в обличчя, насупивши свої темні брови.

Він точно знав, що означає така її реакція, бо часто отримував багато зайвої уваги від представниць протилежної статі, що правда, від такої молодої вперше. Зазвичай, він просто їх ігнорував, іноді прямо говорив їм декілька різких, холодних слів, коли вони переходили межі, як от зараз. І правильно було б трохи насварити цю малу збоченку, але чомусь він не міг.