Тривога

Всі навколо завжди знали мене, як невиправну оптимістку. Причому у багатьох випадках це був оптимізм на межі ідіотизму. Часом навіть питали, у якому світі я живу? Але оглядаючись назад я розумію, що це все було не просто маскою - це було самообманом.

Добре, що зараз багато літератури і можна зайнятись самоаналізом (без фанатизму, звісно). Так от. Мій невичерпний оптимізм насправді приховував глибоку тривожність. І вона ховається не лише у думках. Вона - у тілі. Прискорене серцебиття, пришвидшене дихання і випадання з реальності у вигадані світи.

Ці втечі я завжди списувала на політ творчої фантазії і вони витягували настільки, що мене бісило, коли хтось повертав мене до реальності.

Коли я усвідомила, що творчий процес і мої фантазії -- це абсолютно різні речі -- заборонила собі це. І отут почалось. Тамована роками тривожність пролізла нагору і дуже часто мало бракувало до повноцінної панічної атаки.

У Інтернеті описано багато способів допомогти собі у таких випадках. Мені ж допомагає метод "Заземлення 5-4-3-2-1"

Коли піднімається тривожність і може накрити з головою, потрібно назвати:

 5 речей, які бачиш навколо

4 речі, до яких можеш торкнутись

3 звуки, як чуєш 

2 запахи, які відчуваєш

1 смак (навіть якщо це присмак у роті)

Ця проста вправа справді витягує із тривожності. Мозок перемикається.

Коли зробила цю вправу вперше, попустило так, що мало не розплакалася від полегшення.

Якщо комусь допоможе - буду рада.

Бережіть себе, бо ви цього варті