Роздуми на тему......одяг

Відколи в Україні з’явились жіночі журнали та газети західного зразка, нас постійно вчать, як бути ідеальними жінками. Безліч рецептів краси, кулінарії, порад щодо манер, стилю, поведінки, зовнішності і навіть думок.
Свого часу я теж зачитувалась цими порадами, витинала із газет і вклеювала у товстий зошит і навіть намагалась їм слідувати. Результати були не надто гарними, а я довго не могла зрозуміти – чому? Адже наче ж все роблю, як написано і лише з часом прийшло розуміння, що кожну пораду, навіть якщо вона здається незаперечною істиною, потрібно осмислювати і підлаштовувати не лише під себе, а й до місця та ситуації. І тут винятків немає.
Хоча є одна незаперечна істина – жодна порада не допоможе, якщо жінка не любить себе і не дбає про себе постійно навіть у дрібницях.

Напевно, кожній знайома ситуація, коли вихідний присвячується прибиранню-готуванню і спробам будь-що встигнути якнайбільше. Знаю, сама такою була. Молодою, сповненою сил та певності, що лише я можу зробити все сама і якнайкраще, а потім вже і про себе подумаю. Насправді так не виходить, ще й виникає дві великі проблеми.
Перша: всі домашні звикають, що дружина-мама сама з усім дає раду і коли сили виснажуються і доводиться просити про допомогу, домочадці ще й незадоволені.
Друга: «чорновий одяг». Із плямками, протертими колінами та ліктями, закошлатаний і навіть із дірочками. Він є у більшості жінок. Речі, які на люди одягти вже соромно, а викинути ще шкода. І от, щоб переробити гору домашньої роботи, ми їх одягаємо із думкою: «заляпати не шкода, тому я швиденько все зроблю, а потім переодягнусь. Хто мене побачить крім дітей і чоловіка?»
Навіть якщо треба винести сміття, чи щось от терміново купити, бо вже готується, а того бракує, знов зринає думка: «та хто мене побачить за дві хвилини? Нема коли переодягатись». А дорогою обов’язково зустрінеться сусідка або знайома, яка так само «швиденько, бо нема коли», ще й у таких самих домашніх ґумових капцях.
І от у думках, у підсвідомості міцно укріплюється образ – що так нормально, що всі так роблять. Що дбати про себе на щодень, вдома, у побуті – необов’язково. Достатньо гарно одягнутись «до виходу», кудись поїхати, сходити в гості чи на роботу. А вдома можна і так, бо ж яка різниця? Кому це треба?
Насправді це потрібно в першу чергу жінці. Щоб почуватись жінкою. І зробити це легко. Потрібно лише зібратись із силами і викинути «роби». Хай здається, що це неважливо, але насправді самопочуття жінки дуже сильно залежить від одягу, достатньо згадати, як ми почуваємось, зібрані «до паради».
Речі, що вже давно втратили форму, колір та вигляд, але продовжують вперто пратись і носитись, непомітно але впевнено руйнують самооцінку, самоповагу і впевненість у собі. Але найгірше те, що так само непомітно, але впевнено жінка звикає бути тінню, роботом для виконання домашніх робіт і задоволення потреб домочадців.
Потрібно навчитись любити і поважати себе не лише у дні виходу «у світ», а в першу чергу на щодень. Найлегше почати з одягу. Вигорнути все із шафи на підлогу і змусити себе зробити вибір – що залишити, а що викинути чи віддати.
Сама знаю, як важко це робити вперше. Жінки у своїй голові ділять одяг на парадний, буденний, робочий і чорновий. Проблема якраз у тому, що зазвичай буденного одягу у нас найбільше, але саме ним ми користуємось найменше. Це речі, що з дня на день, із місяця у рік відкладаються на потім і зрештою злежуються до дірок і жовтих плям.
Тому спочатку треба безжально викинути «чорновий одяг», хай навіть здається, що оте і он те ще зовсім нічого і ще раз можна використати до зовсім брудної роботи. Викинути і почати користуватись тим, який «до паради запростий, а просто так – шкода». І не звертати увагу на почуття незручності і боязнь заляпати майже нову річ. Одяг – це тимчасове і змінне  і він важливий рівно настільки, наскільки добре себе у ньому почуває жінка.

Ми дуже часто забуваємо, що саме у місці, де ми проводимо більшість часу – вдома – формується наше самосприйняття, самооцінка, а також світогляд і ставлення до життя та самих себе – наших дітей.
Саме дім є нашою фортецею, місцем, де збирається сім’я і жінка у ньому не повинна поводитись, виглядати і почуватись, як Попелюшка. Жінка повинна бути Жінкою, Матір’ю, Господинею, Берегинею і Натхненницею. Зміни починаються з малого і чому б не почати з одягу?
Кожна із нас особлива і потребує особливого догляду. Дбаймо про себе, бо ми того варті.